Це дуже типовий і в одночас дуже цікавий скрін:

!(1)

Він відображає якесь інше, суто російське мислення. Ми начебто бачимо горе матері, але на цьому всі збіги з нормальними людськими емоціями закінчуються. Відсутній будь який зв’язок між рішеннями та вчинками її сина і його смертю. Немає ненависті до російської влади, яка обдурила її дитину і відправила на смерть. Немає навіть ненависті до українців - що теж демонструвало б відсутність причинно-наслідкового зв’язку, але це було б хоч намагання його встановити. Взагалі таке враження, що винен Дід мороз, або просто “судьба такая” - і я підкреслю, що зустрічав в росіян подібну пасивну реакцію на смерть неодноразово.

Звісно, це не генетична відмінність, не шукайте тут нацизму. Це вихована безпорадність, що породжує інфантилізм і цілодобове відчуття “всё равно от меня ничего не зависит” та “начальству виднее” в цілої нації - дуже різної етнічно, але однакової ментально.

Як таке зробили з людьми? Можливо відповідь дає Ганна Арендт в книзі “Джерела тоталітаризму”:

«Ця постійна брехня спрямована не на те, щоб змусити людей повірити брехні, а на те, щоб ніхто більше нічому не вірив. Народ, який більше не може розрізняти правду та брехню, не може розрізняти добро і зло.

І такий народ, позбавлений сили мислити та судити, сам того не знаючи і не бажаючи, повністю підкоряється злу. З таким народом ти можеш робити все, що захочеш»

Важливо не стати такими, як вони. Власне всі наші Майдани і поточна війна - саме проти цього.