Єдине питання, яким справді задається весь світ сьогодні, читаючи череду заяв “Зеленський має…”, “Зеленському потрібно…”, “від Зеленського очікують…”, які тепер по два рази на день має придумувати кожен американський перспективний політик, звучит наступним чином:
А ЧО БЛЯ ЕСЛИ НЕТ?
У мене складається таке враження, що в Білому Домі не розуміють суті поняття “погроза”. Погроза - це те, що ти обіцяєш не робити, якщо той, кому ти погрожуєш, зробить те, що тобі потрібно.
От, наприклад “а то я припиню фінансування через Юсейд” - це погроза. “А то я не буду поставляти вам зброю” - це погроза. “А то я домовлятимусь з Путіним замість вас” - це погроза. “А то я ніколи не введу американський миротворчий контингент” - це погроза. “А то я заблокую ваш шлях у НАТО” - це погроза.
Але якщо всі ці погрози ти вже реалізував ще до початку перемовин, то чим ти плануєш торгуватися? Буквально кажучи твоїми словами, у тебе тоді немає карт в рукаві.
Я три дні чекав, як дурак, щоб це сказати, тому що мені було цікаво - ну, а може я неправий, може зараз дід як жахне, як дістане з кишені шось неочікуване і як дасть нам по жопі.
А він дістав з кишені лише заяви всякого рубіо хуюбіо про те, що Зеленський повинен зробити. Очевидно, все це речі, яких Зеленський не буде робити. Очевидно, цим вони поставили себе в ситуацію вчительки, яка верещить і вимагає, щоб хуліган вийшов з класу, а то вона сама вийде. І весь клас каже ну то ви і йдіть, Маріванна, нам то хулє. І оскільки нам уже за це нічого не буде більше того, що у нас і так уже немає, то проблеми не у нас, проблеми у вчительки з авторитетом починаються.