З книги “Озера: Їх народження, життя і смерть” Джона Річарда Сейлора

В країнах із сухим кліматом великі обсяги води втрачаються за рахунок випаровування з поверхні озер та водосховищ. Тому у роки посухи керівники водогосподарських підприємств вдаються до відчайдушних заходів. Наприклад в 2015 році, департамент водопостачання та енергетики Лос-Анджелеса скинув на поверхню водосховища 96 мільйонів плаваючих чорних куль, званих «тіньовими кульками», у спробі зменшити втрати від випаровування.

Кулі покрили поверхню води, залишаючи між собою невеликий простір, захищаючи воду від сонячного нагріву та зменшуючи її випаровування. Програма була реалізована на кількох водосховищах у системі водопостачання Лос-Анджелеса, і знімки пластикових куль діаметром 10 см, що покривають поверхню цих водосховищ, на короткий час стали сенсацією у ЗМІ.

Хоча на деяких з цих невеликих водосховищ Лос-Анджелеса тіньові кулі були замінені плаваючими чохлами, велике водосховище площею 175 акрів досі захищене тіньовими кулями, які знижують випаровування на 85-90%, що є ефективним, хоча й недешевим рішенням. Одношарове покриття кульками затіняє близько 91% поверхні, створюючи на дні водоймища своєрідний візерунок. Двошарове покриття затіняє поверхню майже повністю.

У Лос-Анджелесі застосування двошарового покриття водосховища водозабірної системи 96 мільйонами тіньових кульок, ціною по 35 центів за штуку, дозволило заощадити десятки мільйонів доларів, одночасно підвищивши якість питної води. На кульках не плавають птахи, у результаті вода не забруднюється їх послідом. У затіненій воді не розмножуються водорості. Навіть сильний вітер не піднімає на поверхні затіненого водоймища хвиль. Також водосховища біля аеропортів затіняють для того, щоб їх не уподобали птахи, що створюють небезпеку для літаків.

Тіньові кульки виготовляються з харчового пластику з додаванням технічного вуглецю, який надає їм чорного кольору. Екологічно безпечні. У кульки додають воду (трохи менше половини об’єму), разом з якою вони важать близько 250 грамів — щоб їх не виносило вітром. Термін служби - 10 років, після чого кульки переробляються. Винахідник технології затінення кульками доктор Брайан Уайт (США).

Wiki доповнює: Плавати людині водоймою, затіненою кульками, небезпечно: важкі кульки б’ють по обличчю і справляють сильний шум. У двошаровому покритті плавання взагалі неможливе. Однак в них з деякими зусиллями може плавати моторний човен.

З часом винахід удосконалив тінейджер, який запропонував використовувати не кулі, а додекаедри. І вони справді ще щільніше укладалися на поверхні.

Крім того, 12-гранні тіньові «кульки» мали ще одну несподівану перевагу: вони перешкоджали розмноженню комарів. І у відкритих контейнерах, і у контейнерах із звичайними кулями для тіні дорослі комарі все ще могли вибратися на поверхню води та відкласти яйця. Але в контейнерах, вкритих додекаедрами жодної личинки комара не було виявлено. Це означає, що зміна форми куль для тіні може додатково скоротити поширення хвороб, що переносяться комарами, таких як малярія та Зіка.