У 1947 році тоді ще не дуже відомий режисер Еліа Казан зняв фільм «Джентльменська угода» — на гостру в ті часи в Америці (і раніше табуйовану в кіно) тему антисемітизму.

Сюжет був такий. Молодий провінційний журналіст (актор Грегорі Пек) отримує роботу в нью-йоркському журналі та береться за великий матеріал про антисемітизм. Спочатку він ніяк не може підступитися до теми, але незабаром йому спадає на думку ідея: він оголошує себе євреєм (яким насправді не є) і дивиться, що з цього вийде. Виходить багато всього, не дуже для нього приємного.

Фільм мав великий успіх у глядачів, одержав кілька «Оскарів». Але сприйняття іноді виявлялося несподіваним. Сценарист картини Мосс Харт розповідав, що одного разу він мав таку розмову з робітником на знімальному майданчику.

«Знаєте, – сказав цей робітник, – мені подобається ваш фільм. Зазвичай, коли починається зйомка якоїсь сцени, ми з хлопцями йдемо з майданчика грати в карти. Але тут я просто не міг відірватися. У фільмі така чудова мораль, що мені не хотілося нічого проґавити».
«Правда? - зрадів сценарист. — І яка ж, на вашу думку, таи мораль?»
«Знаєте, – відповів робітник, – я вам ось що скажу. Тепер я завжди, якщо зустріну єврея, буду до нього добре ставитися. Бо звідки мені знати — може, він насправді не єврей?»