Цікаве, не знав.

Сто років тому смертність від нейросифілісу, що вражав центральну нервову систему, сягала майже 100%. Австрійський психолог і невролог Юліус Вагнер-Яурегг запропонував в якості лікування заражати пацієнтів… малярією.

Малярія викликала високу циклічну лихоманку з температурою тіла до 41°C, яку не витримували спірохети сифілісу. Після кількох нападів лихоманки пацієнту давали хінін - препарат, який вбивав малярійного паразита. Успішність лікування становила 30–50%, що було революційно проти майже 100% летальності. Для лікування створювалися спеціальні клініки, населені малярійними пацієнтами-донорами з Африки та Південної Америки, які жили там у “тепличних” умовах.

До появи антибіотиків це був єдиний ефективний спосіб призупинити або сповільнити розвиток нейросифілісу, і Вагнер-Яурегг отримав за цей винахід Нобелівську премію з фізіології та медицини. Метод активно застосовувався в Європі та США до кінця 1940-х років, поки пеніцилін не став доступним і не витіснив маляріотерапію.