Ну і останній пост на тему людського мозку.

Згідно тих же досліджень, близько 80% синаптичних зв’язків утворюється в перші 5 років життя. Звісно, це в середньому, можна знайти людей з іншими відношеннями, але для більшості Сапіенсів це відповідає дійсності. За все наступне життя утворюється лише 20% синапсів, і здебільшого це енциклопедичні (освіта) та професійні (робота) знання.

З чого можна зробити висновок, що ваша унікальна особистість, розум, характер і модель поведінки на все життя формується в ранньому дитинстві, коли ви взагалі ніяк не здатні вплинути на процес формування. Більшість з того, що ви надбаєте потім, може лише скоригувати ваш характер, дозволити вам “тримати себе в руках”, а для більш глибоких змін потрібна дуже складна праця над собою (на це мало хто здатен), або якісь потужні травми і потрясіння (цього теж ніхто не хоче).

А що впливає на ваше формування в ранньому віці? Лише три фактори: генетика, сім’я (виховання) і суспільство. І жоден з них не залежить від вас :) Генетика - це лотерея, батьків не обирають, ну і суспільство теж. Тобто той факт, що ви виросли не мудаком, а нормальною людиною - це здебільшого не ваша заслуга, а ваших батьків. До речі, 11 травня день матері, не забудьте привітати.

Роль суспільства теж не варто применшувати, бо лише впливом суспільства можна пояснити те, що росіяни змалечку насичуються імперським світоглядом, а українці - анархізмом. Генетично це не передається. І якби ви народились в Афганістані, ви виросли б типовим мусульманином і, наприклад, толерували б паранджу та інше пригноблення жінок.

Які важливі висновки з цього можна зробити?… Перший: менше самозакоханості, панове. Те що ви такий молодець, багато читали книжок, маєте почуття гумору, міцно керуєте своїм життям - то не ваша заслуга, ви можливо лише трохи покращили те, що вам дісталось (а може й погіршили, хто знає). На старті вам повезло більше, комусь менше.

А другий висновок, котрий я поки що не здатен засвоїти: коли якийсь мудак, чи псих, чи довбойоб псує вам життя, на нього треба не злитись, а пожаліти. Формально він не дуже-то й винен в тому, що творить, йому просто не повезло. Це звісно не означає, що ви маєте його терпіти, але існує багато способів вирішити проблему без почуттів типу гніву, ненависті тощо.

Але це такий левел, що для нього треба бути щонайменше Ісусом. Любити людей - це дуже важко.