Якщо ви знаєте, що таке “Принцип Пітера”, то пропускайте наступний абзац. Якщо не знаєте, то коротко суть в 5 тезах:
- В ієрархічних системах (великі компанії, державні структури, армія і т.п.) заохочення старанних працівників відбувається підняттям зарплатні і підвищенням в посаді (наприклад був слюсарем, став бригадиром, потім майстром цеху і т.д.).
- Підвищення в посаді зазвичай пов’язане зі зміною характеру обов’язків, що виконуються. Проблема в тому, що гарний слюсар - необов’язково гарний керівник.
- Якщо співробітник добре впорається з новою посадою, він стане кандидатом на подальше підвищення (див. п.1). А якщо впорається не досить добре, то так і залишиться на новій посаді.
- Таким чином, всі компетентні співробітники просуваються службовими сходами до рівня, на якому вони стають некомпетентними, і там і залишаються.
- В результаті будь-яка ієрархічна система, що довго існує, стає на всіх рівнях заповненою працівниками, які не відповідають своїй посаді, і втрачає ефективність.
Той, хто знає Принцип Пітера, ніколи не дивується тому, що наша держава - тупий, бюрократичний і неефективний апарат. Звісно, є й інші чинники, але вони зовнішні, а Принцип Пітера - це внутрішній елемент ієрархічної конструкції.
Так от, до Принципу Пітера є цікаве доповнення, на яке я наштовхнувся недавно.
Припустимо, ми ставимо хорошому, перевіреному співробітнику завдання, рішення якого має принести компанії прибуток. Якщо співробітник має мало досвіду роботи над завданнями такого типу, він має два шляхи:
- Використовувати вже перевірені методи та тактики
- Бути гнучким та пробувати нові для нього методи та тактики
Дослідження показали, що якщо співробітнику дісталося завдання з невеликим прибутком і, відповідно, ціна невдачі в результаті фейлу теж невелика, то середньостатистична людина більш схильна бути гнучкою та пробувати нові методи та тактики. Якщо ж на кону багато грошей, або, наприклад, своє або чиєсь життя, то людина схильна використовувати вже перевірені методи і тактики. Чим більша відповідальність - тим вищий консерватизм.
Так ось, коли співробітник отримує підвищення, він, швидше за все, отримує більше відповідальності, оскільки його рішення тепер більше впливають на компанію, ніж до його підвищення. Також при зміні рівня/посади зазвичай змінюються і завдання, тож у сумі отримуємо обидва фактори: незнайоме завдання та висока відповідальність.
У результаті співробітник застосовує перевірені, але непридатні до завдання методи, і результат буде, швидше за все, недостатньо добрим. Якщо ж в ієрархічній системі не передбачено повернення співробітника на попередній рівень, він надовго застрягне на цій посаді як поганий виконавець, продовжуючи практикувати консервативний підхід. Зрозуміло, якщо він не зовсім дурень, його можна навчати новим методам, але не варто сподіватися, що він вибереться з цієї пастки самостійно - таке під силу не всім.
Можете згадати керівництво, яке поводило себе згідно цього опису. Або можливо це були ви?
Картинка просто так.