Ось таке питання мені сьогодні поставили:

!(1)

Я підсумував всі події і вирішив опублікувати лонгрід сюди, щоб потім зручно було давати посилання. Тож поширюйте, а в коментах доповнюйте і критикуйте.

Сирський - типовий генерал радянської закваски. Як по міркам радянської системи - досить крутий генерал, він уміє воювати, це факт. Але питання саме в тому, чи може Україна дозволити собі радянську систему? Маленька радянська армія не може перемогти велику радянську армію, навіть сидячи в обороні. Ми не можемо дозволити собі “м’ясні штурми”, не можемо “стирати людей”, не можемо бути негнучкими і спиратись на совкову вертикаль, де “начальник завжди правий, а хто не згоден - того відправлять у штурм”. В російській армії все влаштовано саме так, і в українській Сирський побудував таку ж систему, про що є тисячі свідчень солдат, офіцерів і волонтерів.

З одної сторони Сирський просто не вміє будувати інші системи, з іншої - він чудово уміє користатись такою вертикаллю на свою користь. Якщо якийсь командир “людина Сирського”, то головком покриватиме всі його пройоби, марні втрати особового складу або навіть явні злочини, як це було зі “Скелею” і 155 бригадою. Лояльним він віддаватиме найкращі пости і забезпечуватиме всім необхідним, створюючи умови для перемог.

Але якщо якийсь генерал чи комбат не дуже лояльний до Сирського, то головком знає тисячу і один спосіб підставити командира так, щоб той провалився на своєму напрямку - не давати БК, не давати поповнення особового складу, або надсилати алкашів і нариків (звісно він робить це не сам, але в його вертикалі всюди свої люди). Може оголити батальйону чи бригаді фланги, давши наказ суміжникам відійти. Дати наказ штурмувати непотрібний опорник, і виписати догану командиру, якщо він відмовиться. Те що при цьому гинуть люди, а ми втрачаємо території - Сирському менш важливо, ніж цементування його вертикалі, війна все спише. Тому в військах прізвисько Сирського - “м’ясник”, що вже досить конкретно його характеризує.

До речі, весь цей пиздець з ТЦК - теж повна заслуга Сирського, оскільки ТЦК є частиною сухопутних військ ЗСУ (попередня посада Сирського), а ті підпорядковуються гловнокомандуючому ЗСУ (поточна посада Сирського). І наївно думати, що мільйони доларів відкупних, які кожного місяця збирають ТЦК з ухилянтів, по ланцюжку не доходять до самого Сирського. Звісно, це не доведено.

І тому так, він хоробрий генерал і багато чого зробив для України. Але одночасно він рідкісна гнида, яка вибудувала типову совкову корупційну вертикаль, головне завдання якої - збереження абсолютної влади Сирського.

Тепер про Федорова, відомого серед програмістів фразою “Роль кібербезпеки сильно перебільшена”. За фахом він не програміст, а SMM-ник, який свого часу дуже допоміг Зеленському прийти до влади, застосувавши методи Cambridge Analytica в соцмережах. Тому Зеленський дуже його цінив, створив для нього окреме “Міністерство цифровізації” і це єдиний міністр, який пережив усі 5 чи скільки там урядів, які Зеленський відправляв у відставку.

Згодом з’ясувалось, що Федоров - непоганий менеджер, бо вміє 1) знаходити крутих спеціалістів і делегувати їм обов’язки, замість займатись мікроменеджментом 2) застосовує айтішні Agile-методіки керування, які дають йому стратегічний контроль, швидкий зворотній зв’язок, ну і все інше, що ми любимо 3) вміло піариться в соцмережах (СММ-ник же), тому швидко завоював популярність в народі, особливо серед молоді.

Коли Федорова призначили міністром оборони, він почав робити все те ж саме, і це дало швидкі наочні результати у вигляді економії. Виявилось, що на тендерах МО крадуть купу грошей, прописуючи умови під конкретного постачальника. Генштаб Сирського очевидно займається протекцією засобів, чия ефективність не доведена, в результаті мутні ТОВ-ки з уставним капіталом в 10 тис гривень і без історії отримують міліардні замовлення. Федоров затребував надавати в МО цифри ефективності, щоб зробити оцінку - бо якщо, наприклад, дрони XXX на кожну тисячу доларів своєї вартості приносять 0.5 вбитих кацапів і 0.1 знищену БТР, а міни на ту ж тисячу дають в сто разів менший результат, то очевидно треба підняти питання раціональності масштабної закупівлі мін, а не дронів. Саме тому Федоров вимагав від Сирського аналіз боїв і розрахунок ефективності засобів, а Сирський відмовлявся надавати ці дані, бо вони дуже швидко довели б неефективність, наприклад, штурмових дій “Скелі” з втратою 90% осбового складу заради непотрібної лісосмуги. А може й неефективність самого Сирського вцілому.

Причому в законі саме так і прописано, що контролювати ефективність Генштабу - це прямий обов’язок МО. Але в реальності у нас все перевернуто догори дригом і більшість українців впевнені, що завдання МО “брати під козирок” і поставляти ЗСУ все, що замовить Генштаб, не ставлячи зайвих питань. Федоров мав своє бачення війни і намагався змінити її формулу на “українські дрони проти кацапських чмобіків”, що досить раціонально, враховуючи, що людей в Україні в рази менше, ніж в росії, а виробництво дронів ми можемо швидко масштабувати. Не Федоров перший до цього додумався і не він почав цей процес - все це почалось за 2 роки до його приходу в МО, але Федоров перший почав намагатись робити це системно і на рівні міністерства.

Проблема Федорова в тому, що він вміє будувати нові модернові системи, але не вміє нічого робити з старими конструкціями, нашпигованими радянськими чиновниками. Той же Сирський інтригами, підставами і залякуванням добивався виконання своїх наказів в ЗСУ, а Федоров схоже не став таким інтриганом і максимум, що зміг зробити - це звільнити частину неефективних генералів і полковників МО, які саботували процес реформ. В тому числі саботували на вимогу Сирського, який мав на цих чиновників МО неабиякий вплив, оскільки вони теж військові. Тому рефоми Федорова були помітними, але аж ніяк не тектонічними (ви просто не уявляєте, які Авгієві конюшні насправді). Тим більше що Федоров пробув на посту міністра МО лише пів року, що можна зробити за такий термін?..

Коротше Федоров - зовсім не ідеальний міністр МО, але дійсно кращий за попередніх, бо намагався послідовно проводити реформи. І тим самим встиг наступити на хвіст Сирському і той постійно намагався (в своїй традиції) підставити Федорова, звалював на нього всі невдачі на фронті, скаржився Зеленському, розводив інтриги і врешті поставив ультиматум “або я, або Федоров” і відмовився співпрацювати з МО взагалі, що звісно дуже шкодить воюючій країні.

В цьому конфлікті Зеленський став на сторону Сирського, і намагався дуже швидко провести операцію по заміні Федорова, щоб збурення в суспільстві було мінімальним. До речі, якщо вам цікаво, чому Зеленський творить якусь дичину саме в липні (минулого року картонковий Майдан на захист НАБУ теж був у липні), то тут все просто - в середині/кінці липня Раду відправляють на місячні канікули. Де юре канікул немає під час військового стану, але де факто хто ж депутатам заборонить, вони ж так втомились. Отже, в липні: 1) простіше заставити ВР проголосувати за явне лайно 2) депутати роз’їхались, немає більшості, тому відкотити лайно назад ніяк не можна, треба чекати місяць, а за цей час і протести вщухнуть. Я до чого веду - все було продумано, кожен крок Зеленського не просто так, отже це не помилка, а свідома участь в цьому лайні. Підтримавши Сирського, він розділяє відповідальність і за “бусифікацію”, і за корупцію в МО і ТЦК, і за м’ясні штурми, і за вбивства в “Скелі” і 155 бригаді.

Чого вони з Сирським не врахували, так це те що Федоров - СММ’ник, тому він непогано піарив свою діяльність в соцмережах, і тому про деталі реформ МО народ досить обізнаний і гаряче підтримує. До того ж (чого приховувати), народу подобається ідея воювати дронами, а не людьми, незважаючи на деяку утопічність - хтось все таки має доставляти дрони на нуль, а кіл-зону кацапи теж поступово розширюють. До того ж, ще будучи МінЦифри він налаштував зв’язки з топ-блогерами, і декого залучив до висвітлення реформ в МО (Стерненко, Лачен і т.п), і вони теж стали на бік Федорова, а це мільйони підписників. Також, оскільки він уміє знаходити кадри і делегувати відповідальність, дуже багато висококласних менеджерів з бізнес-тусовки, які працювали над реформою процесів в МО, встали на бік Федорова - а нетворкінг в них дай боже кожному.

Результат - народ майже повністю за Федорова, а Сирського підтримують хіба що корупціонери, задіяні в його вертикалі - але це люди максимально не публічні, бо працюють в тіні, тому вихлопу від їх підтримки нуль. Навіть військові не підримують “м’ясника”, але здебільшого змушені мовчати, бо отримають репресії - такі випадки вже зафіксовані. І ці репресії, а також спущені з гори накази записати ролики на підтримку Сирського, лише підтверджують суспільну думку про його совкові методи керування.

Коротше, політична ситуація зараз настільки не на користь Сирського, що якщо Зеленський його не звільнить, Сирський потягне “найвеличнішого” з собою на дно. Звісно, зміна головнокомандувача під час війни - це дуже небезпечно, але чомусь це не зупиняло Зелю, коли він знімав Залужного. До речі, кажуть що висока популярність в народі - одна з причин, з якої ревнивий Зеленський обирав знімати саме Залужного і Федорова, а не їх суперників.

Підсумовуючи: Федоров не є ідеальним міністром оборони, але краще дати йому провести реформу, яка тепер зупинилась. Сирський не є найгіршим головнокомандувачем в ЗСУ (реально Зеленський може обрати гіршого), але залишити його не можна, бо Сирського зараз масово ненавидять, як колись Януковича. Героїчні вчинки в минулому не є виправданням очевидних злочинів.

!(2)