Мене дивує нелогічність, яка стосується ось якого прикладу: користуватися пристроями, якоюсь техникою, літати літаком або їздити на авто - це людям подобається, бо як що воно відповідає стандарту якості, воно працює як потрібно. Але, коли хоч на трішечки відкриєш тему про те, що людині, як об’єкту, від якого багато чого залежить (як що говорити глобально про сам вид істоти), також потрібен якийсь стандарт якості, логіці, завдяки якому можна буде сказати, що ця людина є людиною повноцінною, то починається балаган. Починають згадувати “фашиськую” Німеччину (яка насправді була нациською), говорити про те, що “ми таке вже бачили” і все інше, але по факту, все зупиняється на тим, що “ви знайдете багато недолюдків”. Цікаво…
Але-ж, якщо поміркувати, можна виявити, що ці стандарти вже є та вивчаються великою наукою - психіатрією. Звичайно, все там не дуже добре, багато чого писалося під ту, або іншу, ідеологію (тому про психологію я взагалі мовчу), але “нормальність” людини - це завжди буде ефемерною системою, яка працює на благо конкретному контингенту та ідеологічному контексту. Ще у юнакові роки я читав багато про відхилення психічного розвитку, про особливості психики, про те, що і коли вважається відхиленнями, і був дуже здивований тим, що навколо було так багато тих, хто підходив під ці описи. Більш за все, мене дивувало, що вони мають статус психічно здорових, хоча, як виявлялося, їх ніхто й не тестував, бо весь світ як тоді, так і зараз, прямує шляхом порівняння всіх між собою, а через те, що з гидоти зробити інтелектуальну особу неможливо, треба навпаки - зробити з інтелектуальної особи гидоту. Ось так і йде зараз - гидоти все більше, а розуму - самі знаєте.
Однак, інститут психіатрії - це не єдине джерело “стандартів людини”, бо вище за нього є ще один - держава. Так, держава, де кожен з нас живе, яку б назву вона не мала. Держава, яка через свої закони та кодекси видає стандарт людини, та з якою кожен з нас підписує договір на дотримання ций законів, коли отримує паспорт та ставить в ньому розпис (і цей договір кожні декілька років відновляється). Ось, якщо держава визначає, що кидати сміття вулицями, горлати пісні “у такий-то час” під вікнами сусідів та вбивати тварин та людей - це огидно, то кожен, хто робить це, фактично, стає відхиленням від стандарту людини, яку держава бажає та вважає потрібною для себе. За більш тяжкі відхилення відправляють за ґрати - ізолюють від людей, а за менші - штрафують. Якщо порівняти цей процес із психічною лікарнею, буде теж саме. У старих підручниках я читав, що “Держава - є інструментом придушення”, так воно і є, і волю може мати тільки той, що є нормальним, бо норма - середньо-статистичне, а ось яке воно буде - вирішує той, хто надає цей “стандарт”. До речі, я читав декілька конституций (чим ще займатися у підлітковому періоді між вивчанням мистецтв та наук?), і мене здивувало, що багато законів беруть свої початки саме з того, як буде раціонально та відповідно нормам психіатрії.

Хтось може спитати, “а чому, якщо все є, нічого не працює?” Дурне питання, але з ним я стикаюся також нерідко. Не працює від того, що ніхто за цим не слідкує. На жаль, спочатку треба виростити народ, який генетично буде запрограмований під потрібний стандарт, а вже потім давати якусь волю, бо по-іншому ніяк. Європа колись пройшла велику соціальну еволюцію завдяки інквізиції, на той час як Україна мало того, що навіть не мала тих кордонів, яки має зараз, а й знаходилася під впливом російської імперії, яка знищувала навіть саму українську мову, яку, на жаль, зараз багато хто, маючи громадянство України, не зміг вивчити відповідно на літературному рівні (а деяки й взагалі ніяк).

Але, мене турбує у цьому питанні ось що: відсутність конкретики, яка стосується культурної поведінки, відсутність конкретного ідеологічного напрямку (щоб було зрозуміло куди і до чого йти), та невелика увага до тих самих культурних стандартів. Можу говорити тільки про те, що сам спостерігав, але користі від людей інтелектуальних, культурних та вихованих у концепції раціональності, більше, ніж від тих, хто сам не дуже знає чому він бажає того, або іншого, розмовляє незрозуміло якою мовою, і не знає хоча б трішки як влаштовано механізм функціонування держави, де він живе. Хоча… таких спокійно можна повертати до стану вічно зобов’язаних боржників, чим я також користувався, але мене дійсно турбує те, з якою швидкістю деградує суспільство.
Саме через це, мені здається треба повернути такі питання ідеологічного напрямку, як культурна освіта, мовна освіта, юридична освіта - і щоб все це було не чимось неважливим, а було показником рейтингу людини. І хай хтось скаже щось проти, мені життя показало, коли я консультував людей як організувати процес функціонування якоїсь структури, що те, про що я говорю, дійсно важливо та дієво.