Мене дуже дивує, що розвивається все, окрім прав людини на своє життя відносно того, на що вона дає свою згоду. Одна з таких тем, це кібербезпека особистості.

Наприклад, зараз багато йолупів, яки бавляться ШІ. Звичайно, нейросеть - це гарний інструмент, але ж тільки в адекватних руках. Те, із чим я стикався, це випадки, коли хтось бере обличчя людини, пише для цієї “кукли” сценарій, а потім використовує її де-небудь. Мене, як людину, яка більше цікавиться питанням прав та захисту ціх прав, турбує ось що: чи є десь згода на використання обличчя людини від самої людини? Бо зараз своїм “фейсом” можна навіть оплатити свої предбання, і обличчя, фактично, також частина особистий даних, як, наприклад, відбиток. Чому будь-який недомірок може ним користуватися? Розумію, що зараз йде тенденція до “лайтового” відношення до реальності в цілому, але ж це тимчасово, сподіваюся.
Добре, хтось мені скаже, що контролювати це неможливо. Однак, я не та людина, яка щось промовляє без пропозицій. А пропозиція моя така: потрібно зробити е-паспорти, у яких окрім даних щодо им’я, прізвища та іншого буде написано, чи дає громадянин згоду на використання його обличчя та зображень із ним. І все, далі як і з іншими конфіденційними даними - право на перевірку та доступ мають тільки відповідні органи. Нейросеть, до речі, на мій погляд повинна обов’язково мати підключення до бази цих “згод” перед тим, як нею можна буде користуватися.
Для чого це потрібно? А щоб людям життя не ламати. Як? А мені відомі ситуації, де обличчя людини використовують так, що потім зроблений контент іде допомогою для шантажу, знущання та морального тиску. А от якщо б була база, через яку нейросеть перевіряла, чи згодна людина, обличчя якої надана команда вставити в будь-який контент, щоб таке траплялося, і відмовляла, якщо не побачить згоду, кібербезпека була б на більш високому рівні.
До речі, хтось може сказати: «а сприводу тих фото та відео, що люди викладають у соцмережах?» Але на це я запропонував би розробникам соцмережі додати до налаштування конфіденційності, чи згоден користувач на використання матеріалів сторінки сторонніми сервісами.

Я вважаю, що ШІ - це така ж річ, яка може бути як інструментом, так і зброєю. Один бере ніж порізати салат, а другий - щоб порізати когось у салат. І мені здається, що ШІ все більше стає інструментом тих “других”.