Колись, багато років тому, я знайомився з темою отримання громадянства з юридичного боку і з тим, як воно відбувається в різних країнах. Для прикладів я брав пострадянські, європейські, а також деякі інші. Одразу відкрию таємницю того, нащо мені була потрібна ця тема - через питання отримання громадянства різними персонажами, яких, на мою думку, навіть до кордона допускати неможна. Саме через це я почав знову відкривати зібрання законів тих, чи інших, країн. Переходячи до справи, скажу кратко: у багатьох країнах можна отримати громадянство по деякий термін перебування на їхніх територіях (по-різному), а також склавши іспит на знання мови, конституції та історії. (Є ще країни, які видають громадянство за інвестицію в їхню економіку, але це зовсім окрема тема.) Ось на цьому моя думка розгорнулася взагалі в іншій бік. До того ж, я пам’ятаю, що, наприклад в США громадянство надається за фактом народжування там, і це не тільки в штатах… Тобто, якщо ти десь народився, ти вже громадянин, але паспорт отримуєш тільки в … років (в різних країнах по-різному). Отримуєш, і нікого не бентежить наскільки ти гарно знаєш мову, конституцію та історію. Тоді питання: а нащо цьому народившемуся взагалі щось вчити з цього?
У мене були про це такі думки: Шкільне навчання, а потім і самі іспити, повинні бути як той самий іспит на громадянство. Не здав історію, знання мови та конституції - тобі видається довідка “негромадянина” і їдь із нею куди завгодно. Або будешь працювати на малогрошевих роботах, не будеш мати права на багато чого, але при тому, згідно законам, будеш відповідати як людина, яка знаходиться на території держави і яка все одно повинна підкорятися її законам. Тому що нащо країні ті, хто навіть не знають мову на високому рівні, бо вони ж, як мінімум, не зможуть адекватно прочитати та зрозуміти конституцію, кодекси і все інше, хоча ці закони пишуться достатньо зрозуміло, як на мій погляд. І все одно юристам у деяких випадках вдається використовувати їх по-різному, трактуючи від ситуації до ситуації!
Ось зараз в багатьох країнах багато проблем із тими, хто отримавши громадянство “договірничком”, або за фактом народження, не виконує законів, виправдовуючи це тим, що вони їх не розуміють. А потім, за бесідою, виявляється, що вони й мову літературну не дуже розуміють.
Мені відомо, що від мого допису нічого не зміниться, але якщо б громадянство та права видавалися не “заумовно”, а тільки тим, хто реально цього гідний, актуальність освіти зросла, відповідальність у молоді теж, мабуть, пішла б на розвиток, а країна отримувала б реально гідних громадян. Є ризик розростання кількості “негромадянинов”, але їх буде потрібно лише взяти на важких контроль і тоді вони самі зрозуміють, наскільки погано бути обмеженим у розвитку та правах. Хтось може сказати, що це стане привітом для від’їзду населення, але якщо ця программа буде діяти у багатьох країнах, то й від’їжджати буде нема куди. До того ж, на мою думку, потрібно брати якістю населення, а не кількістю.

А головне, що якщо подумати, то багато країн тримає кількістю через необхідність в тих, кого можна мобілізувати. Все. Фактично більше ніякої користі держава не отримує від тих, хто не має можливості інвестувати себе й свої ресурси в розвиток країни. Тобто, якщо говорити про обмеження, то вони стосуватимуться більше питань обирання президента та впливу на керування країною, щоб ті, хто мову не знає, в кого освіти немає, конституції не читав, історії не вчив, не міг обирати тих, хто потім буде керувати державою. А це вже призведе, на мій погляд, і до покращення якості держ.апарату, бо відіграти на дурнів вже буде важко.