Припускаю, що багато людей чули з російщини тезу про те, що “Україна – це антиросія”. І мені навіть доводилося спостерігати за тим, як дехто ображався на ці слова. (Ну, зараз уже мало хто ображається…) Однак, керуючись принципом, який я зрозумів досить давно, що “Ворог нерідко сам розповідає, як його перемогти, треба лише вміти слухати”, вкотре почувши цю тезу, я задумався над нею і дійшов цікавих результатів. Для початку необхідно зрозуміти, що взагалі таке ця “антиросія”. Це не складно, бо для цього досить просто подивитися туди. Оскільки ця фраза стосувалася сфери соціальної, яка мене у багатьох питаннях цікавить і хвилює найбільше, саме на неї варто звернути увагу.
Отже, “антиросія” - це неросія, протилежність. І у чому ж Україна має бути протилежною? Тож, давайте подивимося, що там у них…

*Знищення літературної мови
*Діти, які розмовляють нецензурною лексикою (і такі ж дорослі)
*Знищення цінності та деградація культури і етики
*Знищення системи освіти
*Ненависть до всіх (не тільки до інших націй, а взагалі до всіх з приводу та без)
*Маніакальне бажання у когось щось відібрати, когось захопити, когось принизити

Продовжувати потрібно? Особисто мені цього вистачає, щоби зрозуміти, що нація деградує. Я вже мовчу про незмінність влади, про дороги та інше - це все не так важливо, як люди, бо саме люди - показник держави (на мій погляд). Тобто, щоб бути антриросією, треба робити навпаки. Слухайте, країна мрії получається!
Зараз в України справді з’явився шанс стати неросією, згадати про культуру, згадати про збереження літературної української мови, згадати про те, як важливо бути людьми і прагнути високого, інтелекту, навук, мистецьтв, а не оскотинування і втрати людського.