Велике одкровення

У Стругацьких, в кінці останнього твору з циклу «Полудня», відбувається дуже важлива розмова між двома персонажами — оптимістом і песимістом.

І розмова ця про те, як сприймати те холодне відчуття «зміни назавжди», що відбувається в їхньому світі. І старий оптиміст Горбовський дещо навіть підбурює песиміста Комова — він каже йому про те, що його давні фантазії про «вертикальний» прогрес нарешті реалізувалися. Не так і не в тому, як здавалося — але людство визріло і вронило в землю плід, з якого виросте щось нове, невідоме і (ймовірно) досконаліше.

І цей процес викликає закономірний жах — тому що цей самий плід і його наслідки незнайомі й небезпечні.

Мені вся ця ситуація та її масове сприйняття дуже нагадують нинішній полікризис. Я не лише про ШІ зараз. Лякаючого багато — загальносвітове зниження народжуваності, різке падіння бажання та вміння вчитися (це не фантазії — поцікавтеся результатами дослідження PISA), очевидна руйнація політичних умовчань і механізмів співпраці.

Але може, все це не просто ознаки краху нашої спільної вавилонської вежі, а щось більше — скажімо, прояв тих тенденцій, які раніше були сховані швидкими технологічними змінами?

Чому на нашій планеті має жити десять мільярдів людей? Хто це сказав? Дві сотні років тому нас тут жив лише мільярд.

Стандартизовані тести, що пов’язують успіхи в читанні та математиці з розумом, з’явилися якраз у цей період бурхливого індустріального зростання. Звідки нам знати, що новий світ вимагатиме саме цих навичок? Тому що ми звикли до знайомого статус-кво?

Про політичну ситуацію та баланс сил — навіть говорити смішно. Цьому всьому навіть не дві сотні, а неповна сотня років. Дуже коротка вічність.

Тож може, образ вавилонської вежі з її каменем, що кришиться, і перемішаними мовами — докорінно неправильний. Дуже може бути, що ця вежа — щось на кшталт кокона, звідки має з’явитися метелик майбутнього. Зрештою, щось подібне сталося і з оригінальною «Вавилонською вежею».

Що приховує цей кокон? Чи повинні ми боротися з його визріванням і відкриттям, чи навпаки — допомагати його визріванню?

Мене це дуже цікавить, але відповіді я не знаю, звісно.