Матір-тьма, каміння та особистий вибір

Мені потрібно було перевірити й чітко впевнитися, що я розповідаю вам щось більше, ніж картину мого персонального неврозу, тож довелося провести невеличкий експеримент. Я попросив тут і ще в кількох місцях назвати три слова-асоціації, що описують «зміну повітря» за останні 25 років.

Результати на перший погляд нічого такого не показали — всі говорили, звісно, про своє бачення, без жодної синхронної стурбованості. Але водночас, якщо зібрати всі відповіді разом, у них виявилася цілком помітна спільна тенденція:

1. Скасування майбутнього. У відповідях з’являються «непарадні» слова: «безперспективність», «відчай», «розчарування» і пряме «немає майбутнього». Є навіть відсилання до сучасного прочитання «кінця історії» Фукуями: «безпросвітність — обманув нас Фукуяма, немає історії кінця». Майбутнє перестало бути обіцянкою і перетворилося на загрозу.

2. Тіснота й відчуття глухого кута. Світ став відверто задушливішим. «Паркани, шлагбауми, заборони», нескінченно розпухлі кодекси правил, яких 25 років тому просто не було. Відчуття, що тепер кожна твоя дія перебуває під мікроскопом, а пряме висловлювання своїх думок — загрожує наслідками. Життя затягнули в правила, де будь-яка активна дія несе ризик.

3. Хаос і неконтрольована складність. Схоже, що багатьма життя зараз відчувається як рух у вагоні швидкісного потяга, що летить уперед без машиніста в кабіні. Люди визначають наш час через «хаос», «ентропію» та «непередбачуваність». Дехто згадує про швидкість змін технологій і те, що вони не встигають за ними. А зверху на це накладається стрес від необхідності тримати в голові глобальні проблеми та виклики замість локальних.

Я не знаю, чи переконав я вас, — але мені наразі зрозуміло, що те, що відбувається, це не моя особиста упередженість. Не виключено, що це все одно суто психологічний ефект, але він — масовий. І як будь-який масовий феномен він визначає наше життя не меншою мірою, ніж фізична реальність.

Чи змінить моє життя те, що я тепер усвідомлюю: людство, схоже, уже як десяток років тому увійшло в нову епоху глобального песимізму та тривожності?

На мій погляд — так, це важливе одкровення, причому з цілком практичними, щоденними висновками. Якщо я виявив, що постійно розбиваю пальці ніг об каміння — то, напевно, мені варто подбати про нові закриті туфлі або змінити свій звичний маршрут.

Що ми можемо зробити із собою, визнаючи реалії світу, що змінився?

Далі буде…