Чорнозем сьогодення

Люди розумні як вид — фахівці з пристосування та виживання. З біологічної точки зору кожен із нас, навіть найбільший слабак і скиглій — це надскладна машина, що пройшла крізь розпечене горнило еволюції та адаптації. Ми живемо там, де наші пращури ніколи не жили, їмо те, чого вони ніколи не їли, кожен із нас є спадкоємцем нескінченної черги людей, які пройшли крізь голод, холод і страждання.

Попри те, що окрема людина вміє пристосовуватися, звикати, вчитися нового — сумна правда полягає в тому, що людство як система адаптується не через пристосовуваність індивіда, яка все ж таки є обмеженою. Деякі речі з нами, на нещастя (або на щастя), трапляються лише раз у житті.

Тому за дійсно серйозних змін, які змінюють не зовнішній вигляд, а саму суть нашого довкілля, у відповідь на цей виклик змінюється вже наступне покоління.

Чи означає це, що для нас — тих, хто вже пройшов свій адаптаційний максимум (читай, молодість) — усе скінчено?

На мій погляд — ні, хоча рецепти з минулого лонгріду, визнаю, не рятують світ і не скасовують полікризу. Вони можуть допомогти зберегти здоровий глузд та адекватність до моменту, коли темрява спаде, а нам вкрай важливо вижити й зберегти власну психіку хоча б для того, щоб дати можливість нашим дітям вирости в новому (вкотре) світі.

Це мотивація, але це й засіб подальшої адаптації — дивлячись на те, як виходить у дітей, легше пристосовуватись і нам.

Тож, на жаль, нинішню кризу в підсумку розгрібатимемо, найімовірніше, не ми. Це зробить уже наступне покоління, яке при цьому створить нову кризу вже для своїх дітей, і так далі…

Кілька слів про те, чому я вважаю, що все це відбувається насправді, і чому ми спостерігаємо народження нового світу.

Тотальне інформаційне перевантаження. Від людини вже зараз вимагається сприймати та обробляти безпрецедентну кількість інформації, і вже зараз це викликає труднощі.

Раптова поява та блискавичне впровадження ШІ. У результаті зараз на ринку інтелектуальних та управлінських професій відбувається буквально десятибальний шторм. Йдуть на дно титаніки, руйнуються уявлення та репутації.

Світова криза довіри до політичних та економічних інститутів. Навіть у тих країнах, що були взірцями стабільної політики, до влади приходять різноманітні «альтернативи», націоналісти, радикали, популісти.

Не в окремій країні чи групі країн, а сумарно у світі — рівень народжуваності впав практично до позначки «простого відтворення». І, схоже, падатиме (хоча й дедалі повільніше) і в найближчому майбутньому.

Усе це не можна назвати якимись кількісними, це саме якісні зрушення. І від людства ці виклики вимагають якісно нових відповідей, інших підходів, інакших людей із новими якостями.

Про це — у наступній частині.

P.S. Я цілком свідомо виношу нашу війну за межі цих двох моїх лонгрідів. Не тому, що я забув, де живу, або знаю, чим усе закінчиться — просто тому, що я і так постійно пишу про неї та її наслідки. Ці два тексти — свідома спроба вийти за межі звичної великої біди.