Без аматорів

В епоху безперервних «гарячих новин» бути тим, хто приносить чергову тривожну звістку, — так собі роль. Тим більше, коли йдеться про новини з ІТ-сфери, які, навіть якщо звучать гучно, — то здебільшого «для своїх».

І все ж — схоже, ми стоїмо на порозі чогось дуже серйозного.

Дарма публіка тремтіла в очікуванні приходу надлюдського штучного інтелекту й готувалася бомбити дата-центри. Схоже, найближчим часом нам, навпаки, знадобиться їх ще більше.

Судячи з усього, новий (поки що не випущений) продукт Anthropic потенційно є надзвичайно кваліфікованим, даруйте на слові, хакером. Це слово в часи моєї молодості було страшенно популярним, а потім настільки затерлося, що нині його мало хто наважується вживати. Замість цього говорять або про «фахівців із кібербезпеки», або, навпаки, про «кіберзлочинців».

Так от, якщо вірити витокам (або злитим у мережу даним), Claude Mythos є першим професійним ШІ-хакером. Нібито він зміг пройти повний цикл зламу корпоративної мережі — від розвідки й пошуку вразливостей до повного адміністративного контролю над ресурсами тестової інфраструктури.

І це було б проблемою лише для фахівців, якби не одне «але»: йдеться не просто про чергову необхідність вигадувати складніші паролі. Попереду вимальовується серйозна перебудова самої структури сучасного інтернету.

Спробую пояснити.

  1. Якщо припустити, що злам різко спростився і значну частину роботи бере на себе ШІ, то однією з найлогічніших (і наймасовіших) цілей атак стануть незалежні хостинги. Вони й так працюють із дуже низькою маржею і не можуть дозволити собі дорогі корпоративні системи захисту. До того ж там використовується стандартизований набір програмного забезпечення з величезною потенційною поверхнею для атак.
  2. Якщо безперервні атаки та ризик судових позовів виштовхнуть такі хостинги в зону збитковості (а до цього недалеко), їх, імовірно, почнуть поглинати мережі великих провайдерів. Ті краще підготовлені до атак, але й працюють із набагато заможнішими, часто корпоративними клієнтами. Хостинг відчутно, дуже відчутно подорожчає.
  3. Після цього постане реальна загроза масового вимирання «несерйозних» сайтів. Таких проєктів — мільйони: простенькі крамниці, фанатські спільноти, усе те, що живе на найдешевших тарифах. Поки існують спільні хостинги і присутність у мережі коштує копійки — вони існують. Якщо це зміниться, увесь цей «фітопланктон» почне зникати.
  4. Звісно, остаточно зникнути йому не дадуть — це хоч і слабкий, але дуже численний ресурс. Його підбиратимуть ті, хто може дати користувачам «місце під сонцем» — різноманітні сервіси на кшталт Shopify чи Wix. З іншого боку, цю величезну кормову базу почнуть активно освоювати й хмарні гіганти на кшталт Google чи AWS.

Тут важливо зрозуміти: це не історія з розряду «та що там, просто змінили хостера». Йдеться про зникнення цілої ринкової ніші й зміну звичного ландшафту інтернету. Сайти на класичних системах керування вмістом на кшталт WordPress, що працюють на простих віртуальних хостингах, — це колосальна частина мережі.

Тепер кілька слів про те, чому такий розвиток подій здається мені реалістичним: нова система керування вмістом EmDash, що щойно з’явилася.

Коли велика технологічна компанія на кшталт Cloudflare випускає продукт, який для неї зовсім не типовий, мимоволі виникає питання: «навіщо?»

Моя відповідь — саме за цим. Забрати свій шматок технопланктону до того, як його підберуть інші «кити».

Суть EmDash не в модних функціях, а в архітектурі: це система, де модулі ізольовані, зовнішня частина — статична (а отже, стійка до зламів), а до внутрішньої частини так просто не дістатися. І так, по-справжньому працювати (а не просто запускатися) EmDash уміє саме на потужностях Cloudflare.

Фактично Cloudflare пропонує власникам сайтів і розробникам угоду: перенесіть свої сайти в нашу закриту й захищену екосистему — і ми за відносно невеликі гроші захистимо вас від зламів.

Якщо я не помиляюся у своїх припущеннях, довга епоха дешевого й кустарного вебу добігає кінця. І ми маємо змогу спостерігати за «злиттями й поглинаннями» просто онлайн. Десь у тлі звучить пісня Леонарда Коена «Everybody knows».

P.S. До речі, фільм, у якому я вперше почув цю пісню, вийшов у 1990 році — фактично в той самий момент, коли було створено веб. Більше того, стрічка розповідає про поціновувача музики та соціального протесту, який зібрав у себе в підвалі піратську радіостанцію. Якби цей фільм знімали буквально на кілька років пізніше, головний герой неминуче був би хакером.

https://www.youtube.com/watch?v=PuuCezrAUKk

Everybody knows that the dice are loaded
Everybody rolls with their fingers crossed
Everybody knows the war is over
Everybody knows the good guys lost
Everybody knows the fight was fixed
The poor stay poor, the rich get rich
That’s how it goes
Everybody knows…