В Ізраїлі для призовників (молодих і неукорінених у країні — наприклад, тих, хто приїхав за різними молодіжними програмами без батьків) є спеціальна назва — “солдат-одинак”.

Мається на увазі, що в такої людини поза армією немає соціальних зв’язків і дому. Відповідно, для них розроблена спеціальна програма підтримки, коли їм допомагають не загубитися і не зневіритися в нових для себе умовах.

А крім того, є ще й громадська підтримка — таких солдатів і солдаток “усиновлюють” сім’ї або кібуци. Сенс усього цього — щоб можна було на вихідних не сидіти на базі в казармі, а поїхати на шабат у сім’ю, попратися і поїсти домашнього.

Дуже розумію зараз цю ініціативу. Можливо, колись щось подібне буде й у нас.