Автори лайв-екшн постановки за мультфільмом «Аватар: Останній захисник» витратили величезні зусилля, щоб знайти дітей, схожих на головних героїв мультика. Ну, це зрозуміло.

Що зрозуміло значно менше — так це зусилля, спрямовані на те, щоб усі актори були суто азіатського походження. Так, я знаю сучасні тенденції в американському кінематографі, що намагаються зробити так, аби нікого не звинуватили в культурній апропріації та різноманітних «блекфейсах», але все ж — оповідь йде категорично не про Землю з її історією. І народи, що живуть у світі Аватара, ніколи не чули про японців, китайців та індіанців і не є їхніми нащадками.

Не виключено, що такий підхід — це панічна реакція на жахливий розгром безпорадного фільму 2010 року від Ш’ямалана. Там, звісно, не кастинг був головною проблемою, але авторам хотілося підстелити соломки і тут.

А ось зворотний приклад. Дія серіалу «Дивовижна місіс Мейзел» відбувається цілком у нашій реальності, Нью-Йорку 60-х років. Головна героїня — єврейка, навколо цього досить багато всього в серіалі відбувається, це важлива для оповіді характеристика. Але і ця акторка, і її екранна родина — не євреї. Ні, серіал чудовий, Рейчел Броснаген прекрасно грає, ніяких претензій їй за «не те» походження висловити неможливо.

Але тут продюсери не злякалися «кенселінгу» і обрали тих акторів, яких вважали за потрібне. І хоча деякі естети й знайшли привід образитися, для більшості глядачів (зокрема американських євреїв) це був чудовий, світлий і смішний серіал.