Serg Marco: Зі всією повагою до Кіберборошна, яких я дуже поважаю як чудову і ефективну осінт-команду. Але тут я дам відповідь (на цей пост) як людина, яка трохи тямить в розвідці технічними засобами.

Ну, по-перше, росіяни не дебіли, і після уражень декількох “Іскандерів” провели роботу над помилками. Вони розуміють можливості наших засобів і як їм протидіяти.

По-друге. Щоб умовний “Шарк” прилетів в район запуску який… ну, наприклад, в 100 км від кордону, де не працює “Старлінк” - це півтори години польоту. Шарк летить з середньою швидкістю 70 км/годину, він на радіозвʼязку, його видно, і за ним злітають купа фпвішек, яким він ніхера не може зробити.

Тобто для того, щоб поретранслювати ФП, Шарк півтори години летить в район, де його зустрічають зенітники на дронах, потім всякі Стрели, потім Оси, потім Тори, і вже потім ви заходите в район, в якому треба шукати “Іскандер”. Розрахунок якого хер поїде працювати, якщо знає, що десь тут фонить своїм “сілвусом” Шарк. Він виїде в умовах “чистого неба”.

Прокрастись в район, сісти, та почекати “Іскандер” в режимі радіотиші, а потім, побачивши “Іскандер”, злетіти і ретранслювати ФП (який підлітає в заданий район в цей момент) - ну Шарки так не вміють.

І спіймати ціль, яка вискакує на невеликий проміжок часу в 100+ км за кордоном і одразу звалює, полюючи на неї повільним дроном - це дуже складна задача, яка може, на мою думку, бути успішною більше випадково, ну бо якось так зорі зійшлися.

Ну і Іскандер - це не ЗРК, якому для ефективності треба стояти на чергуванні годинами. Це засіб, який вискочив, відстрілявся, звалив. Вікно ураження дуже мале по ньому.

Більш реалістично було б формувати такі завдання на старлінкольотах, які можуть летіти низько в режимі радіотиші, але на РФ не працює Старлінк. Якби Маск дав нам можливість полювати старлінкольотами на Іскандери - це було б теж складно, бо РЕБ проти Старлінка ніхто не відміняв, але тут можна дійсно за рахунок ретрансляції від ділянки, де є звʼязок Старлінка, щось придумати.

Але в нас такої можливості немає. Так що, субʼєктивно, без підключення Старлінку на наші дрони на території РФ таку задачу я вважаю малоймовірно успішною.

Як говориться, зі всією повагою яка є, контр-відповідь від людини яка вміє думати.

Ми вийшли на ситуацію, поява якою для мене була прозорою ще й три роки тому. Взагалі не є проблемою бачити можливі траєкторії розвитку подій і враховувати “все це” під час роздумів, як все може бути, та що потенційно можна зробити.

Шарк зі своїми ~70 км/год дістається на глибину 100+ км близько півтори години, стаючи помітною ціллю для FPV-перехоплювачів та ППО ще на маршруті.

Це означає, що потрібні “важкі” моделі. І “швидкі” моделі. І приклади таких “апаратів” є в історії, це конструкції 40-50х років прошлого століття, квінтесенція технічного і технологічного (це інше значення цього слова, те яке відповідає за “технологічність конструкції”, за швидкість/якість виробничого процесу) досвіду. Якщо хтось не в курсі, і дивиться зверхньо на ті “технології”, то весь післявоєний бум результат того розвитку та технологічних інвестицій.

Якщо взяти за основу типовий винищувач/розвідник того часу, зменшити його в 1.5 рази, перекласти на сучасний технологічний виробничий рівень, то на виході з’являється дещо масове, відносно дешеве.

Габарити та параметри конструкції дозволяють і швидкість тримати до 300-350 на годину, і встановити засоби контр-заходів проти зенітних дронів. Тобто можемо розраховувати на те, що в “малому” форм-факторі взагалі “не полетить”, ні як.

Те саме стосується і системи зв’язку. Одним старлінком ситий не будеш. Масована мережа на множені “дешевих” компонентів, яку “замахаєшся” вибивати, бо вона відновлюється швидше ніж помирають її компоненти - це саме те, до чого ми повинні були прагнути стратегічно.

Ну і головне, застосування. Важливо не влучити “одним-двома” засобами в межах супер сикретної спец операції, а створення безпереривного операційного тиску. Щоб всі їх системи сповіщення не вимикаючись кричали про загрозу. Щоб кожен вихід “расчета” був суцільною лотереєю.

Саме в такому варіанті, дві-три спалених цілі це в першу чергу сотня невиконаних завдать по виходу на позицію пуску. Це і є проактивність.

Три роки тому я не знав про війну в затоці, яка спалить світові запаси “патріотів”, але це не заважало мені вважати що є необхідність розвивати системно нові можливості. Що створення певних рішень дозволить, щонайменше, знизити залежність (бо вона це завжди ризик), покращіти можливості (більше інструментів під рукою - більше варіантів їх застосування).

Але я не бачу щоб був завчасний (статегічний) рух в цю сторону. Бачу як постійно роблять ставку на прості досяжні в моменті рішення, які дозволяють “не напрягатись”.

І в якості прогнозу.

Наступні 9-10 місяців ми будемо і без протиракет, і без адекватного рішення проблеми.

Ресурсів для програми надзвичайного ракетобудування не існує, ми взагалі людський ресурс спалюємо як траву.