Про моє перебування у війську.

• мобілізація за один день: чорний триндець, для тцк - людина то скотина; військові, що возять контингент на ппос - відверто дістанцюються від “людоловів” (ми не вони)

• доставка до ппд: на 5 з 10, “увага” до вашої персони - нульова, тільки на рівні “дивіться щоб не з’їбав в сзч, заєбемось оформлювати папери”, якщо ви десь чули слово “онбордінг” - забудьте, це тепер не для вас.

• бзвп: як правило відразу після отримання речевого - туди, 51 день, але можуть бути виключення (заберуть в певний підрозділ бригади щоб відразу “херачіти”, а бзвп - “можна пізніше” (чи можна насправді - яхз, проста така дійсність).

• процеси: якщо ваша бригада “другосортна” то забудьте таке слово, вас чекає хаос, постійні протеречиві сигнали, та відповіді типу “я хуй його знаю як це робити”.

Буде багато “тупої” ручної паперової роботи, для якої в адекватному світі 21 сторічча місця немає, а в нашому війську - є.

Втрати продуктивності - колосальні.

Якщо ви вважали, що армія це про точність і формальність - забудьте. Армія це все ще про “я начальник - ти дурак”. Так, цей момент трохи пом’якшений завдяки деякій хаотичності подій (немає тотального контролю і не встигають у формалізм, а ще тим, що в сзч бегуть так, що якщо ще нажати то нікого не залишиться) та наявністю адекватних людей поряд. Але як система…. я від всього в ахуї.

21 сторіччя.

PS: перевестись тобі хуй дадуть, бо роботу робить треба, толкових не відпустять, правдами чи не правдами.