Взагалі не вмію про особисте.

22 січня моїй бабусі виповнилося 95 років, а сьогодні, мені написали, вона померла. Сталося це в донецькій області де вона жила з 50х років прошлогу вже віку в селищі міського типу. Приїхали туди з дідом “підіймать донбас”, а на справді, за можливістю кращого життя. Десь в ті роки навколо жд станції, та, може пари вулиць, набудували посьолок для шахтарів.

Якось я не дуже багато можу розповісти історичного про людей своєї сім’ї, не запам’ятав, не записав. Поганенький я родич. Сумно.

Гадаю, самі вони не назвали б своє життя поганим. Місяцями тяжким, але точно не зповненним того що треба забути. Дід помер в 92-гому. Перша смерть близької людини в моєму житті, переживалось важко.

Хотілось би багато чого щоб було інакшим, може яскравішим, менш буденним.

Дякую що була в моєму житті.