Бюджети є нормальні, дефіцитні, та профіцитні. Останніх Україна ніколи не бачила, і воно це єдиний варіант який дозволяє “ігнорувати” якість планування бюджету. У випадку з нормальним бюджетом, можна йти на експерименти і деякі провали не стануть капітальною проблемою. Так, неприємно, але жити можна і продовжувати дискусію “як робити краще” та випробувати різні формати управління. Останні 20 років країна балансує між “нормальним” та відверто “дефіцитним” бюджетом (причому, мова не тільки про державний, мова “про всіх”, про “тенденції”).

  • 2010 - Наслідки кризи, значне зростання дефіциту (нахазяйнували, передбачливість на нулі)
  • 2014 - Початок війни на Сході, анексія Криму (наочний підсумок легковажної поведінки за все попередне десятиріччя)
  • 2018 - Зростання соціальних та оборонних видатків (вбори, вибори, всі кандідати… політики)
  • 2020 - Пандемія COVID-19, карантинні заходи (знову таки, передбачливість на нулі, готовність до кризових подій - феноменальна)

  • 2022 - Війна.

    Останні 4 роки це ілюстрація до якості наших навичок адміністрування та планування. Це саркастична фраза. І окремі здобутки не перекривають загальної низької якості.

Далі “непопулярне”. Під час дефіцитних бюджетів (будь якого дефіцити ресурсів загалом) методи формально демократичного управління - не працють, дають найгірший вихлоп. Нічого кращого за дерективне управлінн для таких ситуацій люди не придумали. (Технічно, можно вести мову про “дерективно-конкурентну” модель. В ній заявки на витрати конкурують за місце під сонцем згідно дерективно узгодженної моделі розподілення ресурсів.)

дерективне - це про відповідальність, команда - частина коробля, але капітан - відповідальний за все і всіх.
особисто я вважаю такий варіант неможливим, вирогідність менша за 1%.