Відкриваю очі - а там кайфовий літній ранок, коли не жарко, але сонячно. Чутно ворон та якіхось мілких птахів. І ще нема оцього “куди прилетіло? чи є загиблі?”. Просто це кайфове відчуття життя. Бо в мене помідорки на підвіконні! Прохолодний вітерець, пташки, сонечко, собака та кохана під бочком. !(1) І є оця мить насолоди життям. Потім думки про вибухи вночі, про відстань (мій той самий перший прильот ракети в Житомирі, за 20 км від будинку і те здригання підлоги, стін - це як еталон вибухів і прильотів, він назавжди в відчуттях. по ньому відстань і відзначаю). Хочу зберегти оцю мить ранку! щоб яскравіша за здригання світу, щоб життя та сонечко!