🇷🇸 Чому важливо знати контексти: чи будуть проблеми з новою сербською владою?
Вчора написав в коментарях, що стаття Reuters шляпа, бо написана без контексту, і як наслідок всі репости її теж. А зараз деталізую чому вчора так написав.
💬 Вчора активно ширилась інформація, що
«Після перемоги на виборах студентський рух Сербії (прим., що переміг) не планує санкцій проти росії, але хоче зупинити продаж зброї Україні».
Заяви ґрунтуються на статті Reuters, де основним джерелом коментаря був такий собі Йово Бакич. Так, він один із 250 представників «Студентського списку», і так, він це каже. І, що цікаво, каже це з 2022 року, і в 2025. Але він не лідер, і лише одна з багатьох груп «Студентського списку».
❗️ Але точно прирівнювати заяви Йово Бакича до всього руху і майбутньої політики — неправильно. Бо насправді сам «Студентський список» не знає, яка буде в них політика і що з цього вийде, бо, щоб розуміти політичний контекст, треба зрозуміти, що собою являє «Студентський список».
«Студентський список» — це не партія-переможець, і навіть не рух, і навіть не студентський. Це велика парасолька, до якої входять різні рухи, громадські спільноти, партії, об’єднані лише єдиною ціллю, яка їх згуртувала, — повалення Вучича. У них немає ідеології, точніше є, але в кожній групі вона різна. Погляди неузгоджені, особливо щодо другорядних для них тем, як зовнішня політика. У них технічно немає ще кандидата на прем’єра, бо виокремлено до десяти лідерів (і Йово Бакича серед них немає).
Це якби Янукович не втік і були б, для прикладу, вибори, де весь спектр тогочасної опозиції від «Свободи» до «БЮТ» об’єдналися в єдиний блок на вибори та виставили спільних кандидатів, щоб протистояти вазі «Партії регіонів». І чи тоді заяви представників «БЮТ» відображали б реальну позицію партії «Свободи», для прикладу? І чи мав би хтось право говорити «за всіх», точніше, чи варто було б сприймати це так.
Так само зі «Студентським списком»: оскільки він був створений не ідеологічно й навіть не проєктно (де є чітко виражений проєкт та інтерес когось), а конфедеративно — лише з метою «проти» — повалення уряду Вучича. Оскільки мети досягнуто (частково), бо у грудні ще президентські вибори, то з початком нового року почнеться «викристалізування» блоків, які вийдуть з-під Списку.
Тобто «Студентський список» фактично почне розвалюватися на групи впливу за ідеологічним, ціннісним, приватним та іншими спрямуваннями. І тільки за результатом цього розвалу і балансу, який утвориться після нього, буде коректно говорити про вектор зовнішньої політики тощо.
❓Чому Вучич атакує «Студентський список» через заяви про введення санкцій?
Заяви Бакича не стали б дивиною, якби подивитися на програму блоку. Там окремо прописаний пункт про санкції. Чому цей пункт прописали окремо? Якщо взяти програму, то там навіть питання євроінтеграції прописано максимально розмито, загальними словами через «спочатку навести порядок в Сербії, а потім вирішити з ЄС». Чому? Через характер утворення цього конфедеративного блоку, бо всі чутливі питання вони винесли за дужки, щоб самим не розвалитись ще до виборів, обговорюючи їх. Це перша причина. А друга причина — отримати підтримку понад 50%, щоб подолати Вучича. Тому всі полярні питання — розмиваються або залишаються у статусі-кво, де кожен виборець додумує сам.
Якщо простежите за Вучичем, то він місяцями атакував Список заявами, що, як тільки вони переможуть, «вони введуть санкції» та відмовляться від московського газу, що призведе до подорожчання життя.
Навіть власні цінні перші слова після поразки Вучич витратив не на антикриз, а знову на тему санкцій. Так Вучич намагався як розколоти Список, так і зіграти (змусити висловитись Список) щодо непопулярної теми, бо 70% сербів проти санкцій на Кремль.
Щоб парирувати Вучичу, питання зовнішньої політики Список залишив у статусі-кво. Але ще раз: немає такої партії чи руху як «Студентський список», — це парасолька. І ця парасолька через певний час закриється, і з неї вийде цілий кагал різних партій, які й утворять плюральний ландшафт сербського парламенту, який і визначить вектор. І в цьому кагалі буде як Бакич, так і представники проєвропейських груп. І питання постане: хто переважить і який баланс утвориться?
➡️ Щодо постачань, то тут діє якраз правило уникати «ризикованих рішень»: дуже малоймовірно, що збройні компанії і закордонні партнери, які підтримували певні групи у Списку, «просто це пропустять». Може бути гра на публіку, але дипломатія відбуватиметься за зачиненими дверима ( писав до повідомлення Reuters про виправлення власного матеріалу, але залишу цей абзац, бо тема ще не раз буде випливати, а цей пасаж залишатиметься актуальним).Тож, якщо підсумувати, немає такої партії, як «Студентський список». Немає їх політики. Немає навіть суб’єкта (лідера), який чітко виразив би їх орієнтири. Тому некоректно називати, що вони «щось визначили» і задекларували вектор.
А ось коли парасолька закриється, то плюральний парламент Сербії відкриє можливість визначити, з ким поглиблено працювати, а з ким — ні.
Зміст цих виборів — це можливість утворення плюрального парламенту Сербії, який потенційно дасть змогу поглибити співпрацю у разі сприятливого балансу. А майбутні оновлення (якщо не буде реваншу) дадуть змогу заводити нові групи. Як в Україні, для прикладу, етапами зникала домінація комуністів та їхньої політики з важким, але поступовим плюральним парламентським переходом, від виборів до виборів. Але, щоб це відбулось, мав статись 2004 рік.
Якщо за Вучича все було, з одного боку, прогнозовано, а з іншого — зацементовано, як його відносини з Кремлем, через які Кремль представлявся і на Балканах, то після закриття парасольки Списку може виникнути інше. Процес до іншого. Особливо з урахуванням того, що, хоч Список не є «проєвропейським» у класичному розумінні, але початки його створення сягають саме проєвропейських груп. Тобто навряд чи у найгіршому сценарії відносини із Кремлем будуть поглиблені понад рівень часів правління Вучича, але, на відміну від Вучича, ці відносини можуть отримати шанс на поетапне охолодження.
Для розуміння груп: за тиждень до виборів на дебатах один з лідерів Списку професор Олександр Баукал, щодо ЄС і України заявив так:
«Наша мета спочатку встановити державу, яка працюватиме для громадян, а потім вирішити на референдумі, підходити до ЄС чи ні. А питання зовнішньої політики — це питання, яке будемо обговорювати з ЄС».
Тобто Бакич уже вирішив. Баукал — розмовлятиме. Інший — ще щось. Тому, коли бачу, що Список щось підтримав чи вирішив, це звучить перекручено, бо в них немає навіть технічно центру, який має право щось вирішувати, і вони самі не знають «що».
Тому напрямок Сербії можна буде визначити тільки після того, як «парасолька» закриється і ми зможемо проаналізувати групи, які зібралися під нею. А вони різні: серед них можна буде знайди навіть проукраїнські групи, але вони б не почали процес інституціоналізації без поразки Вучича.