Великою мірою НСДАП до влади привів їх політичний союз із німецькими консервативними силами, значно більш ресурсними і спроможними і по кадрам, і по грошам. Однак такими, що втрачали спроможність відбивати зусилля лівих сил і поступову боротьбу за найбільш масовий електорат.

Прихід до влади НСДАП в Німеччині - продукт елітаристського консенсусу. Оплачений грішми ключових для німецької економіки корпоративних гравців. Саме це, а не «магія свастик» і промови Гітлера робили основу політичного успіху НСДАП на виборах.

Натомість, АfD - синонім протестного голосування проти елітаристського консенсусу як такого. Якоюсь мірою їх успіх в окремих регіонах - прямий результат бажання німецьких політичних еліт зацементувати в німецькій політиці неприродній союз між лівоцентристами і правоцентристами у постійну коаліцію СДП-ХДС, яка асоціюючись з владою десятиліттями породжує і протестне голосування. І саме на ниві цього протесту проти еліт як таких (а зовсім не суто ультраправих поглядів) і піднімається партія AfD.

Саме тому тенденції щодо НСДАП і AfD діаметрально протилежні. І причиною тому - місце в політ системі і характер взаємодії між собою основних гравців, який і формує опції для ультраправих.