Серж Марко: Передача командування від Сирського до Драпатого. Що це для нас означає (1/2)

Я буду писати не як військовий, а як людина яка довгий час була поруч з різними військовими. Тобто маю свою думку зі сторони.

Армія - це кастова система. Вона такою була, вона такою буде. Саме того це найбільш консервативна система в любій країні.

Сама каста формується по принципу довіри. Тобто попередньо цінується вірність, лояльність, та готовність виконувати накази саме так, як тобі їх наказують, що формує контроль великої системи.

Як бачите, компетентність - це важлива, але не першочергова якість, яка формує твою карʼєру в армії. Ці люди не давали присягу бути самими компетентними, вони давали присягу на вірність та захист народу України.

Кастовості в армії - сотні, мабуть тисячі років. Це культура, яка сформована еволюційно на досвіді сотень війн. І вона має свою логіку, бо якщо я главком, то тобі довіряю сили та засоби, я тобі довіряю життя людей та сектор захисту, і перше що людина яка довіряє такі сили та засоби буде вимагати - це абсолютну лояльність та виконання наказів.

▪️На початок війни в 2014 році, я для себе побачив декілька каст.

1. Військові, які прийняли керування на генеральських посадах під час АТО та їх оточення.

Це здебільшого були генерали 8 армійського корпусу та їх оточення. Це і Муженко, і Хомчак, і Сирський.

2. Військові, які зустріли АТО на посадах комбрігів або на схожему рівні керівництва.

Представники таких військових - це Забродський, Мікац, Ніколюк, Залужний. Це були більш “приземлені” та розуміючи поле бою командири, бо в них був досвід розуміння процесів як мінімум на рівні бойової бригади.

Це звісно не означало що ці люди не брали участь в реальних бойових діях особисто, ніхто таке не скаже Забродському, який тягнув десантників в рейд за собою своїм прикладом, або той же Ніколюк, який при нападі сепарів на свій ВОП обігнав штурмову групу що рухалась в сторону цього ВОП, розмахуючи “мухою” в одній руці, і автоматом в другій. Але все ж це люди які формували свій досвід та під час АТО на рівні командування бригад або на схожому рівні. А досвід АТО все ж трохи застарів.

3. Група “молодших офіцерів”, як я її називаю. Які вже не молоді, але саме такими я їх запам’ятав в 2014-му. Це військові які сформували своє бачення під час посад взводний/ротний/комбат під час АТО, і отримали найбільший бойовий досвід цієї війни за службу в 12 років.

Ця когорта почала формуватися під час навчання в інституті Черняховського після боїв 2014 року. Командирів, які пройшли пекло боїв в Луганській області, Донецькій, Сектор Д, ДАП, Іловайськ, здебільшого після поранень, відправили підвищувати свою кваліфікацію в ВВУЗ, після активної фази 2014 року. Молоді офіцери травмовані звалившимся на них пиздецом, вчились, знайомились, дружили, збирались по вечорам на пиво, де обговорювали бойові дії та (ну як же без цього) промивали кістки командирам, відірваним від того бойового досвіду який пройшли вони.

Представники цієї “касти” вам відомі. Це Драпатий, Межевікін, Кащенко, Сухаревський та багато інших гарних офіцерів. Там же я і познайомився Драпатим, який був простим та компетентним офіцером, який був для всіх гарним другом, простим, неконфліктним та людяним, хоча там всі “молодші офіцери” були більш прості та менш затягнуті ніж генерали радянської шкіл. Тому він і має довіру від тих, хто його знає.

Це дуже загальне спрощення “каст”, бо звісно є багато змішаних варіантів. Наприклад Гнатов, який більше з когорти між “молодшими офіцерами” та “комбрігами часів АТО”, але став НШ ГК. Доречі я вважаю що це дуже компетентний офіцер, але ну так система працює, якщо ти вже лояльний Сирському, то підтримуєш його до кінця.

Так що неідеально, але загальну картину цей приклад передає.

👇👇👇