Всі електровози встали — діставайте тепловози. Угруповання «Північ» ненажерливе, частина ресурсів тепер йде на рембази, склади, збірні пункти аварійних машин, шпиталі, а не на лінію фронту. Станції 330 кВ — це не лампочка в під’їзді, це напруга, яка живить тягові підстанції залізниці. РФ жене 90% воєнної логістики рейками на електротягах. Тепловозів мало, вони повільні, тягнуть менше вагонів, мають нижчий ККД і зжирають дефіцитну солярку. Один електровоз тягне шість тисяч тонн, тепловоз дай боже половину, та й швидкість падає вдвічі. Простій ешелона — це мільйонні збитки за кожну годину затримки, це розрив ланцюгів постачання. Слюсарі, лікарі, МНС — всі зайняті порятунком труб, а не обслуговують армію вторгнення.

Ми не кошмаримо цивільних, ми відключаємо логістику від розетки. 400 тисяч без світла — це побічний ефект. Так, приємний, але побічний. Головне — це десятки ешелонів, які нікуди не їдуть. Головне — це величезна тилова територія, яка зараз живиться від генераторів, а солдатики займаються підсобними роботами на морозі, щоб це прикордоння хоч якось функціонувало. Це м’яке підчерев’я. Коли ми б’ємо по Бєлгороду і Брянську, ГШ РФ зобов’язаний перекидати туди «Панцирі», «Тори» і С-300 — може з-під Москви, може з фронту, може з прикриття НПЗ. Ми змушуємо їх оголювати інші напрямки. Менше ПВО там — простіше нашим дальнім дронам і дійсно дальнім «Нептунам».

Бєлгород і Брянськ — це тиловий хаб, тут ремонтують підбиту техніку, щоб не тягнути її на Урал, тут накопичують БК перед відправкою на ґрунт «на нуль». Обробляти логістику тут простіше, ніж ловити зосереджені вантажі на останньому кілометрі. Без світла рембази, зварка, крани — все це просто зупиняється. Це виграний час і гроші. Путін хотів зробити санітарну зону на нашому боці, ми робимо навпаки — робимо життя їхнього угруповання в прикордонні нестерпним. Військам важко прикривати кордон там, де немає води, світла і тепла, не кажучи вже про накопичення угруповань для наступу вглиб. Ми їм збиваємо темп і змушуємо обслуговувати самі себе.

Ну і плюс трансформатори — це дорого. Трансформатор 330 кВ — це штучний товар, він коштує 3-5 мільйонів доларів за одиницю, а виготовляється від 9 до 12 місяців навіть у мирний час. Через санкції безпосередньо купити Siemens або ABB вони не можуть, сірий імпорт здорожчує покупку в рази та затягує час ще на пів року. Ми вибиваємо їм обладнання швидше, ніж вони можуть його виробляти або завозити через Китай, тому що ніхто не подарує їм нічого. Агресору, який виморожує Київ, допомагають такі ж відморожені режими, у яких не так щоб багато ресурсів.

https://lb.ua/society/2026/02/09/721246_bielgorod_bryansk_vhidni.html