Радіофільство. Це якщо на новий лад. Хоча мені більш до душі архаічне радіолюбительство. Багато чого змінилося в ньому з тих далеких часів, коли я вперше взяв до рук паяльника майже п’ятдесят років тому. Важкі тоді були часи. Свого першого приймача паяв на картонній макетці з вирізаними з жерсті контактними площадками, детальки збирав на смітниках з паламаних радіол. Чарівне слово АВОметр снилося ночами, бо налагоджувати кляті транзисторні каскади ходив до знайомого майстра у сусідній район. У доступі майже нічого не було. Перший магазин з радіодеталями з’явився на початку вісімдесятих. Але там теж майже нічого не було. Проте було весело. І був сенс. Бо радіомайстр був майже чарівником. Міг полагодити паламате і заварганити щось цікаве і особливе. Змайструвати дуже потрібне але відсутне у продажу. А ще промовчу про еру світломузики та бігаючих вогнів. Я тоді якраз служив строкову в радянській армії, так два рази їздив у відпустку додому тільки тому що вмів їх робити, а купі народу вони були потрібні.
А тепер все інакше. Все є. Шо забажаєш. І головне не в тому, що з’явилися нові детальки і новий рівень електроніки, в тому числі чисельно-програмний. Зараз в доступі є будь як прилад чи пристрій. Треба тільки вирішити що хочешь і знайти як це доставити. І зараз якраз і зник сенс Радіоаматорства. Бо нема потреби винаходити велисопеди. Піднебесна вже все зробила за тебе. Легковажні настали часи. Нецікаві. …
Та ні, нас радіофілів так легко не скорити. Ми легких шляхів не шукаємо. Оце на столі у творчому безладі народжується розумний будинок. Само собою все це можна купити вже готовими виробами. Але навіщо, коли самотужки привабливіше.