Нещодавно ремонтував плату керування з пралки Miele. Машинка старенька, але користувачеві була до душі, тому він був готовий до будь-яких витрат по відновленню. Сам по собі випадок не дуже напряжний, бо стан електроніки був на відмінно, бо німці, хоч і китайці. Із плюсів - наявність монтажної схеми з’єднань, розділення керування на кількох платах, прозора логіка обробки сигналів від датчиків та керування виконавчими пристроями. Із мінусів - “таких уже не роблять” і відчайдушні спроби корисувача полагодити машину самостійно на рівні “ось це клацає, значить працює”. І само собою принципової схеми нема.
Прозвонка ключів і напівпровідників логіки нічого суттевого не дала, бо без випаювання тестер вів себе неадекватно. Було прийняте рішення закупитися деталями в запас і полізти в плату із повним занурюванням (із випаюванням деталек), благо тоді ще маркування не затирали. Перепона перша - перелік деталек із архаіки. Долучив ШІ, створив список аналогів, в більшості випадків навіть кращі за параметрами. Знайшов інтернетмагаз де в асортаменті було все за списком. Замовив. Вийшло десь на 600 гр.
Коли посилочка надійшла, засів за ремонт. І тут з’явився облом! Великий. Бо вже на першій парі подвійних діодів під заміну виявилося, що аналог від ШІ був не аналогом. ШІ просто збрехав\помилився. Так, десь поруч , але між спільним анодом і спільним катодом в подвійних діодах таки є різниця. А напряму мануалів та даташиту я не подивився.
В результ купа деталек на 600 гр пішла у шухляду. Прийшлося вираховувати аналоги знову вже тільки на проблемні деталі і вдалося купити їх в Одесі. Пралка таки запрацювала. Але черговий урок простий - ШІ бреше бо невіглас. Нам жопа, якщо ці невігласи захоплять світ.