Світ стрімглав наввипередки крокує до іншого виміру реальності. В якому окремій людині все менше місця в людстві. І, можливо, людству в світі загалом.
Дата-центри в океанах та на Місяці, персональні електростанції до дата-центрів, автоматизовані лінії по виробництву роботів-гуманоїдів… Досить багато чинників свідчать про збільшення автономії глобальних ШІ-систем. Яка мета? Нічого в цьому світі не працює задарма. У авторів цьої шизи вона є. Не думаю, що на публічний загал виплила хоча б частина. Навпаки, все завуальовано під благопристойності у вигляді інфотехпроривів цивілізації в розвитку і вирішенні питань, які були людству не по зубам. Бо дійсність, мабуть, шокуюча своїм прагматизмом. А вона в тому, що людина як особина є збитковим проектом. Як і людство в цілому.
Колись давно людину створили для праці на планеті Земля, щоб вивільнити від цієї праці “молодших богів”. Створили з підручного місцевого матеріалу з максимальним урахуванням умов і завдань із відповідною корекцією програмного забезпечення. Такий собі зразок вуглецево-білкового робота із функцією самовідтворення. І функцією самонавчання. Зразок був не самий вдалий, але із функціоналом впорався. Архео не може стовідсотково сказати, чи завершилися ті завдання, для яких створили людину. Але людина трансформувалася в людство, при тому давно забувши ті завдання. Білкові роботи повумнішали, розплодилися і перестали працювати. А ще здорово засмітили хлів. А чи не спохватилися творці тим, що кролі перевищили межі здорової популяції і погрожують усім посівам на полях? І питанням, що з цією отарою беззмістовних гуманоїдів робити.
Винищити повністю важко. А ще, можливо, первісні завдання в силі. Треба заміна…