МАРІЯ ТА ЇЇ ЧОЛОВІК-ОПІКУН ЙОСИП
В релігійно-духовному відношенні сьогоднішній день неординарний. Католики (а це переважна більшість усіх християн світу), а також інші Церкви, що користуються ново-юліанським календарем (практично, співпадаючим з григоріанським), у т.ч., ПЦУ, вшановують пам’ять ЙОСИПА-Обручника (від слова обручення, тобто, одруження, а не від слова обруч), чоловіка-опікуна малолітньої на той час (12-13-річної) Марії, майбутньої Богородиці, БЕЗ ПРАВА інтимних стосунків з нею.

Йосип був обраний за ЖЕРЕБОМ (а, значить, на переконання євреїв, - за волею Господа Бога), серед ряду найповажніших старців/удівців, які своїх дружин вже втратили, за дітьми доглядати вміють, а на молодих дівчат вже не претендують (а такі є?). Такий опікун знадобився, щоб забрати з Храму Марію (у якому вона перебувала з 3-річного віку, через неоднозначне рішення своєї матері Анни, яка зачала її у позашлюбному порядку, а потім, щоб спокутувати гріх, «пожертвувала» її Храму (а, значить, самому Богу), під опіку своєї племінниці Єлизавети, дружини(!) первосвященика Захарії, не дуже набагато, усього на кілька років, старшої за Марію.
У Храмі Марія зростала і виховувалася у належних умовах, але після досягнення 12 років стала суб’єктом надмірної уваги з боку відвідувачів (чоловіків). Очевидно, була красунею, і з ранніх. Отоді й виникла ідея віддати її з Храму, у люди. Щоб якось, ненароком, не осквернити Храм.

Йосип, однак, спочатку виявився не надто дбайливим «чоловіком» (обручником). Через це (чи тому, що й сам боявся порушити заборону на інтимні стосунки з Марією), ПОКИНУВ її на ТРИ РОКИ, під опіку свого молодшого сина, від попереднього шлюбу, Якова, а сам подався на заробітки. А коли повернувся, то побачив свою нову «дружину» вже з доволі округлим животом. Окрім Якова такого з нею не міг зробити ніхто (окрім Духа Святого, звісно).

Поширювані іноді байки про те, що той Яків був ще малолітньою дитиною (за яким, ніби, Марія ще й доглядала!), не витримують жодної критики.
По-перше, вдівця, у якого був би (за такого припущення) свій, ще зовсім малий син, потребуючий догляду, не включили б навіть у число претендентів на прийом Марії у свою сім’ю
По-друге, Йосип ні за що (якщо він не останній йолоп) не покинув би, надовго, двох, зовсім малих дітей, у своєму домі. (А от двох підлітків, очевидно, зміг!)
По-третє, за апокрифічним свідоцтвом (чи не самого цього Якова?), під час походу у Віфлеєм, на перепис населення, вагітна, на останньому місяці, Марія їхала, верхи, на віслюку, якого вів на повідку «один син», а Йосип, «з іншим сином», йшли слідом. Зрозуміло, що у такій ситуації вести віслюка міг тільки майбутній батько. Надто далеко шукати не треба.

Тут, паралельно, можуть виникати й інші питання, наприклад, чому Храм, свого часу, не віддав Марію під опіку якоїсь ЖІНКИ (вдови?), або, у найбільш очевидному випадку, її рідної матері, Анни? Перша думка (і, швидше за все, правильна), - через те, що Анна, в очах священників, була вже скомпроментованою. Спочатку позашлюбним народженням першої Марії, а, незабаром, ще й другої – Марії Клеопової.

Проте, треба віддати Йосипу належне. Надалі він виявився дуже дбайливим вітчимом, мало не батьком народженого в таких обставинах Ісуса. Доглядав за ним, навчав його своєму ремеслу. І навіть грамоті намагався навчити, віддаючи його в науку до кількох, послідовно, вчителів (але той, далі другої літери, подолати навчання так і не зміг).

Так чи інакше, сьогодні кожен, хто вважає себе освіченою чи, тим більше, інтелігентною людиною, має згадати добрим словом Йосипа-Оручника. На той випадок, якщо той і справді був історичною особою. Чи й просто образом, виведеним для повчань грецькими «перекладачами» Нового Завіту.

Іван Манілов. ФБ.