Про сутності… Якщо хто не знав, я пів життя маю стосунок до соціологічних досліджень. Неймовірно цікава стезя. За ці три десятиліття сталося багато зустрічей з людьми, що залишили слід у моєму уявлені про світ. Було місце і просвітленню та гордості за самий факт знайомства з надзвичайними Людьми. І бували контакти, після яких було важко відшкрябувати рештки мерзоти, якою слідили інші.
Сьогодні мене якось особливо сильно стусануло отим самим послідом. Зараз приймаю участь у невеличкому проекті великої (можливо в минулому великої) компанії. Нічого складного, телефонний дзвінок до респа по базі клієнта, проста анкета на актуалізацію ставлення до продукта, звичайний алгоритм обробки, звична хоча і різнобарвна реакція абонентів на виклик.
Та ось цей дзвінок. Перший такий на кілька сотень. В таблиці поруч із номером прізвище та ім’я. На телефоні відбилося те ж ім’я і фото. Молодий хлопець до тридцяти. Трохи гарний. Довге волосся. Практично інтелектуал!
Довгі гудки були настілки довгими, що перетворили час на вічність перед тим, як з того боку увімкнулися у зв’язок. І тут я відчув, як липкий огидний страх поповз етером від цього молодика прямо до мене через мовчазне обережне дихання у слухавку. Я назвав його ім’я і привітався. І зв’язок перервався. Для хлопця ім’я прозвучало що постріл, вдарило по відчуттям і відібрало останню мужність. Він відключився.
Це не стало дивиною, кидають слухавку без будь-яких пояснень не менше чверті респондентів, яким не цікаво. Але тут інше. І ще більшою несподіванкою став від цього хлопця дзвінок у відповідь. Що спонукало на такий вчинок, цікавість чи очікування чогось, це залишилося неясним назавжди. Але він зателефонував. І знову мовчав! А я знову назвав його ім’я і привітався. І почув відповідь. Таке болісно скрючене “хто це?”!!! Я назвав компанію, своє ім’я і мету дзвінка. А він розірвав зв’язок. Знову. Бо, мабуть, нецікаво. А його страх вже встиг вичамурити всесвіт навколо.
Можливо цьому епізодіку не треба було б надавати якогось значення. Ну є у світі отака нікчемненька істота, то й що. Але зацепило бо за кілька хвилин до того спілкувався з військовим. З респондентом з тієї ж бази. Спокійний втомлено впевнений голос. Витримка. Відповідальність за слова і дії. Захисник!
Тригернуло, бо хлопці у війську боронять і от таких нікчем… Послід від боягуза буду відшкрябувати ще кілька циклів.