Дмитро Галко:

Ормузька протока імені Сталіна або Повернення Грибоєдова

От не хочете ви мене слухати, сваритеся, а я, між іншим, лише намагаюся попередити про можливі катастрофічні наслідки всього цього.

Мене з минулого року, коли Трамп уперше бомбив той Іран, не відпускає одна чудернацька думка. Звичайно, нехай собі вона залишиться чудернацькою, потім разом з мене посміємося. Але вона виглядає не те щоб зовсім безпідставною.

Я вважаю, що вся ця історія цілком може закінчитися “Ормузькою протокою імені Сталіна”, тобто – поверненням Росії до Персії. В якості стабілізаційного контингенту. На прохання залишків іранського уряду та за згодою Трампа.

Чому таке взагалі може статися?

Адже якщо ідея Трампа швидко змусити Іран капітулювати за допомогою авіаударів не вийде, а операція триватиме достатньо довго, щоб розпалити загрозливу пожежу в регіоні, цю пожежу комусь треба гасити. Тобто постане питання наземної операції.

Сюрприз-мазафака!

Таку операцію ніхто зі “своїх” провести не може.

Ізраїль не має таких потужностей, і взагалі ідея, щоб вони окупували мусульманську країну, це суцільне божевілля. Трамп туди лізти не захоче, бо це дорого, брудно і загрожує йому політичною смертю. Зібрати якусь коаліцію теж не вдасться. Бо арабам воно пече в боці, а європейцям муляє.

Ну то хто, власне, залишається? Залишається тільки друг Валодья. Valódia, tão bom! – як співали у одній старій африканській пісні. Валодья, такий хороший.

Уявіть собі: Трамп сидить у Білому домі, рахує на калькуляторі вартість однієї ракети “Томагавк” і розуміє, що дешевше було б просто закидати Іран золотими злитками. Аж тут дзвінок із Кремля: “Доні, друже, навіщо тобі ці перські гори? Там пісок, спека і нема дієтичної Коли. Давай ми туди зайдемо, зробимо всю брудну роботу, принесемо туди наш миролюбний православний іслам, а ти напишеш у твіттері, що ти – Король Миру!”

І Трамп такий: “О, ітс е грейт діл! Мої хлопці летять додому до Флориди, а Валодья заходить до Тегерану працювати безкоштовним охоронцем. Дуже економно!”

І не лише економно, бо за такий джекпот з контролем над Ормузькою протокою Путін пообіцяє йому заморозити війну в Україні. Власне, у нього вибору не буде – до Ірану ж треба неабиякий контингент перекинути.

Па-бам! Трамп має привід написати у твіттері, що він водночас стабілізував Близький Схід і зупинив війну в Україні.

Чи не злякається він віддати Путінові ключі від світової бензоколонки?

Хіба ні, бо вважатиме, що нічого поганого статися не може – навколо американські військові бази.

Крім того, логіка Трампа – це логіка власника казино, який готовий спалити один готель, щоб отримати страховку і домовитися з мафією про контроль над сусідньою вулицею.

Для Трампа та його ідеологів головним і єдиним екзистенційним ворогом є Китай. А Валодья – наш. Білий. Християнин. Теж згадується у файлах Епштейна постійно.

Віддаючи Іран Путінові, Трамп може розраховувати, що “купує” Росію для війни з Китаєм і ставить Європу на лічильник.

Щоб перемогти Китай, як вони вважають, США потрібно вирвати Росію з обіймів Пекіна. Трамп може вірити (наївно чи прагматично), що якщо дати Путіну Іран, той стане союзником США у майбутній війні з КНР.

Типу “ми віддаємо йому Близький Схід, а він перекриває нафту Китаю, коли ми про це попросимо”.

Трамп мислить угодами: я даю тобі це, ти даєш мені те.

Маючи контроль над Іраном, а значить над Ормузькою протокою, Путіну дійсно більше не треба бути ходити до Сі на поклон. Тепер Сі до нього змушений буде ходити.

Трампу байдуже, що Росія контролює світові ціни, бо він планує зробити США повністю автономними в енергетичній галузі. Він вважає, що якщо Америка вироблятиме стільки нафти, що їй не потрібен буде імпорт, то хаос на світових ринках вдарить по Європі, Китаю та Японії, але не по США. Drill, baby, drill.

Нехай там Путін мордується з арабами та персами, а ми будемо продавати свою нафту втридорога тим, хто залишився без іранської, – думає Донні.

До того ж, передача контролю над енергоресурсами Путінові – це ідеальний спосіб поставити Європу на коліна. Якщо Німеччина та Франція залежатимуть від волі Путіна навіть у поставках з Перської затоки, вони приповзуть до Трампа благати про захист на його умовах.

Отже, Донні таким чином використовує Росію як “колектора”, щоб вибити гроші та лояльність із власних союзників.

Нарешті, як нарцису з манією величі, Трампу критично важливо увійти в історію як людині, що закінчила всі війни. Ну, про це я вже згадував.

Він зможе сказати американським виборцям: “Я розбомбив терористів, а тепер росіяни там прибирають сміття за власний кошт. Геніально! Оце я називаю аутсорсинг! До того ж, я змусив їх зупинити війну в Україні, яку сам Господь Бог не міг зупинити! Хто молодець? Я молодець! Несіть мені всі ваші золоті медалі!”

Навіщо воно Путіну?

Бо Іран – це куш вищого порядку. Контроль над Іраном – це статус світового гегемона, який тримає за горло світову енергетику.

Якщо він заморозить війну в Україні в обмін на “стабілізацію” Ірану – він матиме зашморг для всій Європи. Українське питання попросту перестане бути актуальним.

Крім того, це ж було вже.

Сама ідея “Росія захоплює Іран” повертає нас до подій 1941 року, коли СРСР та Британія спільно окупували Іран (Операція “Співчуття”), або до XIX століття, коли Російська імперія бачила в Персії свій “м’який підчеревок” і шлях до теплих морів. І коли Грибоєдов там ходив гоголєм, заходячи до шаха у чоботах і не знімаючи шаблі, буцімто він не посол, а генерал-губернатор.

Ні, ну самого Грибоєдова врешті-решт розібрали на запчастини. Буквально розірвали на шмаття. Але шах у приступі куколдізму відправив до Петербурга свого онука з купою золота та славнозвісним діамантом “Шах” (88 карат!), щоб перепросити.

Ніколай I прийняв діамант, сказав: “Я віддаю забуттю цю сумну подію”, і… фактично перетворив Іран на васала. Яким той залишався аж до того моменту, поки остаточно не вщух хрускіт французької булки. Але Росія встигла придушити першу іранську демократичну революцію.

Навіщо це аятоллам?

Ну, тут усе просто – у них не буде іншого вибору. Росія продасть їм це як “ядерну парасольку” – надійний захист від США та Ізраїлю. А також як гарантію збереження цілісності країни.

Контингент можна відправити переважно з мусульман. Але там у будь-якому випадку їх не сприймають як ворогів.

Логістично це зробити дуже просто завдяки Каспію. Росія може перекидати з Астрахані чи Махачкали до іранських портів (Ензелі, Ноушехр) будь-що. І ніхто в світі не може це перехопити чи оглянути. За конвенцією про статус Каспійського моря (яку Росія продавила у 2018-му), перебування збройних сил нерегіональних держав там заборонено. Це safe space для Путіна. Це “чорна діра” для світової розвідки.

Хребетним стовпом цієї нової імперії стане так званий Міжнародний транспортний коридор (МТК) “Північ – Південь” протяжністю 7200 км. Залишилося тільки збудувати залізницю Решт – Астара.

Ідея цього проекту висіла у повітрі десятиліттями, аж раптом він отримав “озвірин” і почав рости на очах.

Офіційно вдарили по руках у травні 2023 року. Тоді Путін і Раїсі (покійний президент Ірану) підписали угоду про будівництво останньої ділянки (162 км), якої не вистачало для прямого сполучення.

Росія виділила прямий міждержавний кредит на 1,3 мільярда євро. Гроші – російські, техніка – російська, рейки – російські, інженери – російські.

За планом цю ділянку мали збудувати до 2027–2028 року. Але останнім часом вони включили режим “п’ятирічка за три роки”.

США б’ють куди завгодно, але не по залізниці, яку будує Росія. Російські інженери спокійнісінько продовжують проектування та підготовку ґрунту.

Якщо підтвердиться мій прогноз, збудують максимально швидко. Тоді Іран логістично буде повністю інтегрований у Росію. А ми отримаємо “Російську Персію”, яка зможе диктувати свої умови водночас Європі, Китаю та Індії.

Залишається сподіватися, що десь там біля Трампа ще крутиться хтось з головою на плечах, хто підкаже йому, що Путін не збирається бути його “молодшим партнером”. Він просто забере ключі від світової економіки і викине Трампа з машини на першому ж повороті. Бо з таким ресурсним важелем у руках йому вже ніхто не буде потрібен.

PS. Маю надію, що оце все – лише фантастична вигадка моєї уяви.