Пам’ятаєте прислів’я про те, що ми не цінуємо те, що маємо і сумуємо, коли втрачаємо це? Мені здається, що люди можуть сприймати цю концепцію, як неминучість того факту, що обов’язково прийдеться про щось шкодувати. 🤔

Але, що як можна навчитися обирати тільки той шлях (життєвий сценарій), в якому не прийдеться шкодувати? Думаю, це можливо, якщо навчитися відповідно ставитися до подій в оточуючому світі. Для цього я вже понад 20 років намагаюся жити, керуючись правилом, яке сформулював Марк Аврелій: “Зміни своє ставлення до речей, які турбують тебе і ти будеш незалежним від них.” 🙂‍↕️