Поговоримо про діхотомію добра та зла.

Українці пишаються видатними особистостями, які особисто народилися в Україні або їх предки народилися в Україні, а потім емігрували до інших країн у пошуках кращого життя.

Ігор Сікорський емігрував до США.
Михайло Грушевський емігрував до Чехії.
Соломія Крушельницька емігрувала до Італії.
Про двох акторок з українським корінням Мілу Куніс та Мілу Йовович, всі й так знають.
Енді Воргол (Андрій Варгола) - син етнічних українців із Лемківщини.

І водночас українці з образою і ненавістю дивляться на тих українців, які зараз виїхали у пошуках кращого життя за кордон.

Дивно, чому так? Як вважаєте, де той переламний момент, коли можна починати радіти за те, що хтось знайшов краще життя в іншій країні?