Дуже сумна новина прокралася вчора у мій інфопростір. Помер Генадій Балашов…

Бачу, як багато журнашлюх написали статі з маніпулятивними заголовками на кшталт “Помер адіозний екснардеп…”, розуміючи, що для більшості людей поняття “нардеп” = брехун, крадій і т.п. Написали про те, що він виїхав з України у 2022 році, не згадуючи про те, що в тому ж році під час війни він повернувся в України, бо не хотів бути осторонь. І покинув країну він лише під тиском сфабрикованих кримінальних справ, які завели на нього, бо він жорстко та безкомпромісно критикував дії влади. Він ще тоді казав про те, про що зараз свідчать плівки Міндіча.

Він був успішним підприємцем, політичним лідером, автором книжок, блогером, бізнес-філософом, борцем за фінансову свободу та максимальне зниження податків для українців. Він був чесним, різким у висловах, нетерплячим до брехні та тупості. Завжди казав, що його лібертаріанську ідею “5.10” не розуміють або тупі, або казноради. Він чітко розділяв поняття “держави” та “країни”. І держава його знищила відібравши у нього, буквально, все.

Назавжди запамʼятаю його сум з приводу того, що нащі чиновники не мріють про те, щоб українці за власним бажанням називали вулиці на їх честь… Усвідомте глибину його мислення: Генадій мріяв про те, що народ україни поставив йому памʼятник із чистого золота, але не за примусом, як диктатору, а із почуття вдячності за те, що він зробив українців настільки заможними, що золотий памʼятник — це була б дрібниця.

А поки маємо тільки золоті унітази та батони…

Світла памʼять Генадію — борцю за богату та незалежну Україну.

Заробляємо.