“русь” чи “Русь”?

Відразу розкриваючи інтригу заголовку, скажу – мова піде про те, наскільки обґрунтованим є наше розуміння слова “русь” в історичних джерелах, як назви території чи, тим більше, країни/держави та, відповідно, написання його з великої літери.

Що мав на увазі літописець, коли виводив на пергаменті слово “русь”? Є підстави вважати, що сьогодні це слово є заручником сучасних уявлень. Ми звикли бачити в ньому, в першу чергу, назву держави або конкретну територію, відтак пишемо з великої літери – Русь – проте, здається, такий підхід є типовим прикладом “гріха анахронізму”. Це термін історика Люсьєна Февра, що означає перенесення сучасних понять у минуле, де вони ще не існували.

Більшість історичних аксіом, що панують у нашій свідомості, постали у XIX столітті. Виникає враження, що у трактуванні слова “русь” як держави або території порушено фундаментальний принцип: дослідник повинен йти не від концепції до фактів, а від фактів до концепції. Але факти (чи, вірніше, їх тлумачення) не підтверджують існуючу “канонічну” концепцію:

  ● Відсутність великих літер. У давніх рукописах усі слова писалися з маленької. Трактування “русі” як назви держави чи території – це пізніша історіографічна традиція, а не копіювання оригіналу.
  ● Відсутність поняття “держава”. У тогочасному розумінні його не існувало, тому намагання втиснути літописну русь у межі політичної карти – це штучне осучаснення минулого.
  ● Пріоритет людей над простором. Для автора літопису світ визначався не кордонами, а спільнотами. Люди тієї епохи не знали карт, тому територія ідентифікувалася через народ, який на ній мешкав.

Логіка тогочасних книжників базувалася на принципі “світ – це люди”. Вислови “ходив у русь”, “ходив у половці” чи “у греки” означали похід саме до людей: до русі, до половців, до греків.

Коли ми сьогодні трактуємо “русь” як територію, ми намагаємося натягнути сучасну “сову” на літописний “глобус”. “Русь” була найперше назвою спільноти, живою групою людей, а не плямою на карті. “Русь” – це люди! Для означення простору літописці використовували інший термін – “руська земля”.